Дивовижний лікар – соя
Сою нерідко називають дивом рослинного світу. І вона цілком заслуговує на те. У її бобах – повноцінні рослинні білки, збалансовані зі всіма незамінними амінокислотами. Причому вміст білків у сої в 2-3 рази перевищує їх кількість у м’ясі, рибі, сирі та яйцях. Зважте, що вона значно дешевша, аніж названі продукти.
Як свідчить професор Едуард Гюллінг, заміна тваринних білків протеїном сої дає змогу знизити рівень холестерину в крові на 20-22 відсотки. Це означає, що можна успішно запобігти атеросклерозу й таким обумовленим ним поширеним серцево-судинним хворобам, як ішемічна та гіпертонічна. Сприятлива дія сої при серцево-судинних хворобах пов’язана також із високим вмістом у ній калію, що в 3-10 разів перевищує його кількість у м’ясі та сирі при значно меншому, ніж у цих продуктах, вмісті натрію.
Соя має більш як у 8-10 разів більше магнію, ніж ті ж м’ясо та сир. А магній стимулює білково-синтетичні процеси в організмі, заспокійливо діє на центральну нервову систему, нормалізує роботу серця, знижує ризик розвитку інфаркту міокарда.
Зважаючи на те, що при вживанні соєвих білків швидкість фільтрації в нирках, що характеризує навантаження на цей орган, у 16 разів менша, ніж при вживанні тваринних білків, соя є визнаним засобом лікувально-профілактичного харчування при хворобах нирок.
Крім білків, соя може похвалитися наявністю лецитину і поліненасичених жирних кислот, які не виробляються в організмі. Ці кислоти входять до складу клітинних мембран, вони необхідні для росту й обміну речовин, забезпечення еластичності судин. Якщо в організмі не вистачає поліненасичених жирних кислот (вітамін F), припиняється ріст, на шкірі виникають некротичні (змертвілі) ураження, значно порушується обмін речовин. Лецитин же – дуже важливий компонент нервової системи. Близько 30 відсотків мозку складається з нього. Лецитин – основа мієліну – своєрідного ізолятора, що оточує наші нерви і забезпечує можливість передачі нервового імпульсу по організму. За нестачі лецитину розвивається астенія, яка проявляється дратівливістю, стомлюваністю, нервовим виснаженням аж до зриву. Лецитин також підвищує здатність жовчних солей виводити холестерин з кровотоку, запобігає утворенню жовчних каменів, сприяє відновленню ушкоджених клітин печінки і шкіри.
Дослідження, проведені медиками, свідчать, що в мешканців країн, де споживають значну кількість (до 100 г і більше на добу) соєвих продуктів, у кілька разів рідше розвиваються пухлини молочної і передміхурової залоз. Цю профілактичну дію сої забезпечують природні антиканцерогени – флавоноїди, фенольні кислоти, сполуки селену.
Соя – комора вітамінів. Скажімо, у бобах вітаміну В1 міститься втричі більше, ніж у сухому коров’ячому молоці, а вітаміну В6 – у шість разів більше, ніж у зерні пшениці, ячменю, вівса. За вмістом вітаміну Е1, якому притаманна велика антиоксидантна дія, соя не має собі рівних.
Біохімічними дослідженнями у США було доведено наявність у сої фітоестрогену – рослинного аналога жіночого гормону естрогену, нестача якого призводить до клімактеричних розладів. Американські дослідники звернули увагу на повну їх відсутність у японок та китаянок, які регулярно вживають значну кількість (100г і більше на добу) соєвих продуктів.