До теплих краївподалися пташки і футболісти
Зимовий антракт у чемпіонаті країни з футболу втричі триваліший, аніж класичне міжсезоння влітку. Цілком зрозуміло, що саме на січень і лютий припадає найважливіша підготовча робота в українських клубах. Зазвичай саме взимку закладається фундамент функціональної готовності футболістів на весь турнірний цикл і відбувається ротація ігрового складу. Де і за яких умов, питання зовсім не риторичне…
Потрібний їм берег турецький
На зорі нашої незалежності вітчизняні футбольні дружини звично місили багнюку на двох-трьох тренувальних полях у Криму, так же звично нарікаючи на «ненав’язливий» сервіс. Потім вони почали виїжджати на збори то до Угорщини, то до Болгарії, де були непогані умови для тренувань і відлагоджена система харчування, проте катастрофічно бракувало гідних спаринг-партнерів. А вже в другій половині минулого десятиліття почався масовий зимовий вояж українців до Туреччини. Там, на середземноморських курортах, підприємливі господарі створили ледь не ідеальну футбольну атмосферу в спеціально облаштованих навчально-тренувальних таборах із бездоганним обслуговуванням. Оскільки до тамтешньої Анталії, як і до решти курортних центрів країни, потяглися футбольні каравани майже з усього світу, жодних проблем із контрольними матчами в українців не виникає. На відміну від Ізраїлю та Кіпру, де клімат також сприятливий для зимової роботи, проте послуги дорожчі, та й необхідність відкривати заздалегідь візу на в’їзд примножує організаційні клопоти, а подеколи й ставить нездоланні бар’єри для окремих спортсменів або й цілих команд. У Туреччині формальності спрощені до мінімуму: заплатив у будь-якому аеропорту двадцять американських доларів – і мандруй країною куди завгодно.
Пташиний грип і ринкова конкуренція
Але цього року ситуацію може відкоригувати біда: пташиний грип захопив і Туреччину, і наш Крим. Українська професіональна футбольна ліга звернулася до своїх структурних підрозділів з рекомендацією утриматися від проведення навчально-тренувальних зборів у сусідній державі. Найпершими на відозву відреагували «Таврія» та першоліговий «Геліос» із Харкова. Кримська команда без будь-яких зволікань перекомпостувала авіаквитки з Туреччини на Ізраїль: начальник «Таврії» Рувим Аронов охоче скористався давно відлагодженими зв’язками з ізраїльськими бізнесовими партнерами. Натомість харків’яни, судячи з усього, мають намір відкрити для нас новий географічний пласт: південь Росії. Проте переважна більшість вищолігових колективів так і не відмовилася від апробованого часом турецького варіанту. «Пташиний грип виявлено і в Криму, але ж люди там живуть без будь-яких серйозних обмежень, а колективи різного рангу, як і наш на початку року, навіть проводять в Автономії збори й контрольні матчі», – пояснили кореспондентові «Вечірки» свою позицію керівники криворізького «Кривбасу», який вчора таки вирушив до Туреччини. Працюють на середземноморському курорті й столичний «Арсенал», «Іллічівець» з Маріуполя та ФК «Харків», і принаймні поки що всім абсолютно задоволені. Дехто на рекомендації ПФЛ відреагував у стилі реалій сьогодення: мовляв, один з туроператорів-аутсайдерів спробував скористатися ситуацією і перехопити ініціативу на зимовому туристичному ринку. До речі, найзаможніші вітчизняні колективи – «Динамо», «Шахтар», «Металіст», а дещо пізніше й «Дніпро» – визначилися на користь Об’єднаних Арабських Еміратів, які поступово перебирають на себе функції головного організатора футбольних зборів узимку. Кажуть, тамтешні кліматичні та інфра-структурні умови взагалі ідеальні. Хоча, звісно, надто дорогі. Та й реакліматизація спортсменів інколи спричиняє проблеми. Бо все-таки еміратський клімат, на відміну від турецького, вельми контрастний порівняно з українським.
Інвестиції в чужу економіку
Однак будь-який зарубіжний вояж – емірат-ський, турецький чи російський – має величезний недолік для держави: футболісти їдуть на чужину лише на два-три тижні, а от валюту вивозять назавжди. Навіть за найскромнішими підрахунками стандартний збір обходиться нашому клубові в двадцять п’ять тисяч американських доларів. Якщо три десятки колективів різного рангу проведуть в тій же Туреччині в середньому по два навчально-тренувальних цикли впродовж одного сезону, то в економіку чужої країни український футбол інвестує щонайменше півтора мільйона доларів!.. Але чому ми не можемо зробити так, аби ці гроші працювали виключно на нас? Адже схожі кліматичні умови таки маємо – в тому ж Криму, наприклад. Інерція мислення? Мовляв, якщо за сімдесят років союзної стабільності не змогли облаштувати нічого подібного на південних узбережжях, то й нинішній владі це не до снаги... Судячи з усього, потрібний особистий приклад небайдужих до України підприємців, оскільки ні урядові структури, ні «батьки» нашого футболу зініціювати будівництво мережі готельно-спортивних комплексів не здатні. На щастя, піонери спеціалізованого зимового туризму вже заявили про себе: відомий комбінат «Кримтеплиця», який утримує й одноіменну першолігову команду, оголосив про готовність прийняти на своїй базі вітчизняні (та й не тільки вітчизняні) футбольні колективи, гарантувавши гостям умови для тренувань і побуту на європейському рівні. Проте цей прорив так і залишиться першою ластівкою, яка зазвичай весни не гарантує, якщо до справи не долучаться Національна федерація та Професіональна футбольна ліга. Толокою можна досягти насправді багато. З очевидною та беззаперечною вигодою і для вітчизняного футболу, і для Вітчизни загалом.