«Нюрнберг-2» ще попереду
Товариство «Меморіал» імені Василя Стуса – одна з небагатьох громадських організацій, активісти якої не забувають нагадувати нам про трагедії українського народу. Зібрано музейну експозицію «Забуттю не підлягає – хроніка комуністичної інквізиції в ХХ ст.» Саме «Меморіал» запропонував установити пам’ятні хрести жертвам голодомору на території колишніх сіл та хуторів, що увійшли у межі Києва. Про це наша розмова із членом ради київського «Меморіалу» Михайлом Плотніковим.
– Наскільки реальними можуть бути наміри влаштувати показовий трибунал над комуністичним режимом, який завдав стільки горя нашій нації?
– Нагадаю, що організацією і проведенням подібних акцій вже займалася «Самостійна Україна», але ці потуги не мали бажаного суспільного і будь-якого практичного результату. Натомість відбувся суд над самими членами цієї організації. Тому справжній «Нюрнберг-2» ще попереду.
– З яких джерел музей «Меморіал» поповнюється експонатами?
– Із Державного архіву України, з архівів інших країн. Це також результати розкопок, проведених «Меморіалом» (Дем’янів Лаз на Івано-Франківщині, Биківня під Києвом тощо) і праці відомих науковців. А, наприклад, експозиція, що стосується соловецьких таборів доповнена ще й фотоматеріалами журналістської експедиції до Карелії. Часто родичі колишніх політв’язнів передають музею речі, документи та інші матеріали. Цікавою є знахідка, зроблена ще на початку 90-х років минулого століття головою київського «Меморіалу» паном Романом Круциком. Це архів штабу Української повстанської армії часів командування генерала Шухевича. Він ще потребує опрацювання, але деякі документи вже представлені в експозиції. Мені було навіть моторошно тримати в руках череп невідомої людини, розстріляної енкаведистами в колишніх катівнях НКВД. Вражає череп з сімома кульовими отворами, фотографію якого представлено в екпозиції. Повний пістолетний магазин...
– Чи допомагає музею влада?
– Так, музей існує за підтримки Київської міської державної адміністрації. Але є, звісно, сили, які всіляко намагаються зашкодити нашій діяльності.
– Чи не доцільніше було б спрямувати зусилля «Меморіалу» на створення Пантеону українських героїв, таких як Євген Коновалець, Степан Бандера, Василь Стус?
– Я вважаю, що одне не заважає іншому. Не можна усвідомити, хто є справжнім героєм для українців, якщо не знати, хто є їхнім ворогом. Тому Товариство «Меморіал» і ставить собі за мету правдиво донести до молодого покоління ці трагічні сторінки нашої історії. Що стосується Пантеону українських героїв, то зазначу, що така робота теж ведеться. Ми тісно співпрацюємо з молодіжними організаціями, зокрема з «Пластом».
– Які риси характеру, на вашу думку, музей покликаний формувати у молодого покоління?
– Найперше – патріотизм і національну свідомість, прагнення зробити все, аби не допустити повторення того зла. З цією метою «Меморіал» регулярно запрошує учнів та студентів переглянути експозицію музею, яка нікого не залишає байдужим.
Максим ІЛЛЮК, студент Інституту журналістики