Під крилом «Турботи»
Любов, доброта, терпіння – основні «складові» роботи працівників Подільського відділення соціально-медичної реабілітації дітей з органічним ураженням центральної нервової системи.
– До наших вихованців треба ставитися лише щиросердно, – запевняє керівник установи Тетяна Чувакова. – Їхній діагноз – дитячий церебральний параліч – звучить як вирок. Їх треба вчити говорити, ходити, а вже потім читати, писати, малювати, ліпити.
Як організована наша робота? Вранці дітей привозить, а ввечері відвозить мікроавтобус районної соціальної служби. У нас вони снідають, обідають, відпочивають. І дуже багато працюють. Педагоги, логопед, психолог, масажист, лікар, медсестра проводять із кожним окремо заняття та процедури. Реабілітація відбувається за розробленими нами програмами. Адже кожна дитинка – особистість, тож і спілкуватися з нею треба індивідуально. Скільки дітей, стільки й різних методів зцілення, реабілітації.
Ми навчаємо їх вливатися у суспільство, допомагаємо долати комплекси меншовартості. У нас вони знаходять друзів, розуміють одне одного, співчувають, живуть однією родиною. Наприклад, одягаючи дитинку, просиш іншу подати черевичок чи шкарпетку. І вона радіє, що потрібна її допомога, що саме вона може допомогти. Так малюки поступово вчаться бути потрібними людям.
– Наш заклад, – продовжує розповідь пані Тетяна, – відкрито п’ять років тому рішенням міськдержадміністрації. За програмою «Турбота» було надано кошти на реконструкцію приміщення, на зарплату персоналу та утримання дітей. До речі, на лікування одного хворого держава виділяє щомісячно тисячу гривень. Батьки можуть працювати – діти цілий день під наглядом спеціалістів.
У нас є спальня, їдальня, кабінет логопеда, психолога, велика кімната для занять. Спеціальний спортивний зал обладнано всім необхідним для розвитку рухових функцій та інших фізичних можливостей.
Ми горді тим, що наші вихованці нині навчаються у звичайних школах. Ми зробили багато для того, аби вони не були поза суспільством, а значить поза життям.
Звичайно, наші можливості дуже обмежені. І тут на допомогу приходять громадські об’єднання, особливо районна організація Товариства Червоного Хреста. Медсестри привозять хворим дітям продуктові набори, вітаміни, соки, допомагають доглядати їх.