Кордони довгі, але тісні
Підбиваючи підсумки 2005 року, керівництво Державної прикордонної служби України констатує: через кордон пропущено близько 68 мільйонів осіб (на 9 відсотків більше, ніж року минулого), транспортних засобів – понад 16 мільйонів одиниць. Затримано 12 тисяч порушників кордону. Сьогодні на запитання оглядача «Вечірки» відповідає голова Державної прикордонної служби України генерал-полковник Микола Литвин.
– Чи можна назвати найпроблемнішою ділянкою кордону межу з невизнаною Придністровською Республікою?
– Я б так не сказав, хоча увага тут пильна не лише з нашого боку. Із 1 грудня в Україні працює моніторингова місія Європейської Комісії у відповідності з підписаним між урядами України та Молдови, а також Європейським Союзом меморандумом. Місія не втручається у велику політику, а лише цікавиться станом справ на кордоні. Її експерти відвідали кілька наших підрозділів – пункти пропуску і прикордонні застави. Зазначено, що ми дуже непогано підготувалися до моніторингу. Не роблю таємниці – справді готувалися. Відремонтували службові споруди, налагодили чітку систему управління, озброїли підрозділи кордону новою технікою, засобами зв’язку (зокрема і космічного), екипірували прикордонників за сучасними європейськими мірками.
– А що можете сказати про українсько-російський кордон?
– У нас взаєморозуміння з російськими колегами. Є угода про делімітацію ділянки українсько-російського кордону. А поки ми охороняємо колишній адміністративний кордон з Російською Федерацією часів СРСР.
– Пункти пропуску, особливо на західному кордоні – тема традиційної критики вашого відомства…
– Визнаю – справедливої критики. Тут без взаємопорозуміння і співпраці із сусідами не обійтися. Звісно, тривала процедура оформлення, скажімо, одного і того ж автомобіля на двох прикордонних пунктах. Чому б не спростити: ті, що йдуть із України, перевіряють наші прикордонники, ті, що, приміром, з Польщі – їхні. А поки цього нема, маємо черги, маємо нарікання. До того ж пунктів пропуску замало. У тому ж польському напрямку у нас шість пунктів з пропуску автомобілів і стільки ж – із пропуску залізничних потягів. Потрібно ж більше.