Ото була школа!

Ось уже кілька років я не передплачую і не купую газет, телевізор вмикаю лише тоді, коли на якомусь каналі йде культурно-просвітницька передача, а портативний радіоприймач, який транслював лише хуліганські FM-станції, викинув на смітник.Причина проста, як хатній віник. Не можу читати сучасних «майстрів пера», для більшості яких, на жаль, не існує нічого святого.  Ніби не в шанованих університетах  їх благословляли  у журналістику, а у школах злослів’я. Тому й не дивно, що деякі...

Сорок літ взаємоповаги

Саме таку часову відстань пощастило мені прожити із улюбленим виданням.Коли 1965 року був першокурсником Донецького державного університету, то вперше взяв до рук столичну «Вечірку». Передплатити її у Донецьку змоги не було: киян лімітували.Тому щоразу, як тільки через Київ добирався додому на Вінниччину, то неодмінно прикупляв по кілька примірників «Вечірки». Це вже згодом став її постійним передплатником і ще згодом – мав за щастя бути і в числі її авторів.Із відстані пройдених літ можу...

Червоний дефіцит

Хоч як дивно це нині звучить, але на початку 90-х років до розряду дефіцитних потрапили й панчішно-шкарпеткові вироби. Їх видавали за спеціальними талонами і всього лише по дві пари на рік: чоловікам – шкарпеток, а жінкам – панчох.Тому не дивина, що, збираючись вересневого ранку на святкові заходи «Вечірнього Києва» без допомоги дружини, яка ще звечора подалася на дачу, заступник головного редактора Олександр Якимович Переїденко спромігся знайти нові шкарпетки лише червоного кольору.Швиденько...