На святковому столі було не лише сало

Черги у магазинах – ознака радянського способу життя. І все ж його відгомін відчувається напередодні великих свят і нині. Скажімо, у кінці грудня мені довелося стояти у черзі до каси в супермаркетах. І хоч у кожному торговому закладі такого типу їх доволі, дівчата сидять біля апаратів спритні, все одно треба чекати, поки видадуть товарний чек. З того можна, як на мене, лише тішитися: зростає купівельна спроможність населення, а отже, краще стали ми жити.

Справді, покупці завантажували візки такими продуктами і в таких обсягах, що можна подивуватися. Окрім звичних ковбас, оселедців, майонезу, вин, цукерок у них можна було побачити чимало всіляких делікатесів: від дорогих баликів, лососевої ікри – до вишуканих солодощів, дорогих напоїв. Певна річ, хтось штовхав перед собою візок, а хтось ніс корзинку, бо ж прожитковий мінімум у кожного – свій. Та, як стверджують фахівці мережі супермаркетів, у середньому пересічний київський споживач перед Новим роком виходив із магазину із чеком на 100 гривень. Перед Різдвом тратили трохи менше: 60 – 40 гривень.

Зазвичай, у цей час Європа і Америка переживають передсвятковий бум падіння цін, коли можна придбати товар за 50 – 80 відсотків його попередньої вартості. Ця традиція поволі перекочовує і до нас – нині вікна бутиків, крамниць, універмагів рясніють рекламою: «знижки», «розпродаж». Одначе таку «шару» не побачиш на ринках, де перед святами «підскакують» ціни на продукти. Перед Новим роком подорожчали яйця, риба, м’ясо, начебто стабільно дороге, а ось сало стало дешевшим, його можна купити за 10 – 15 гривень. Для багатьох киян у ці дні делікатесом є картопля: по 2,50 – 3 гривні за кілограм. Майже стільки – кілограм таких собі яблук, дещо кращі – по 6 – 7 гривень. Тож покупець гадає, що купити ліпше для святкового столу: вінницьких симиренок чи грецьких апельсинів, мандаринів. Подорожчали банани та лимони, гриби наразі коштують 11 гривень за кілограм, а то й більше. А ось капуста, морква, буряки, цибуля вирівнялися – усе по 2.50 грн. за кілограм.

– Хоч раз у рік дозволяємо собі порозкошувати, – ділилася зі мною літня жінка у черзі до каси. – Я б не сказала, що матимемо на свята надто щедрий стіл, але дечим смачненьким себе і гостей потішимо. Окрім того, придбали гостинці дітям та онукам – більше сотні гривень пішло на всілякі приємні дрібниці.

...Свята поволі спливають і залишають по собі у наших серцях добрі спомини. Не будемо жалкувати за тим, що витратили на них зайву копійку. Дасть Бог здоров’я, матимемо у гаманці не лише на хліб і на сало…