Червоний дефіцит

Хоч як дивно це нині звучить, але на початку 90-х років до розряду дефіцитних потрапили й панчішно-шкарпеткові вироби. Їх видавали за спеціальними талонами і всього лише по дві пари на рік: чоловікам – шкарпеток, а жінкам – панчох.

Тому не дивина, що, збираючись вересневого ранку на святкові заходи «Вечірнього Києва» без допомоги дружини, яка ще звечора подалася на дачу, заступник головного редактора Олександр Якимович Переїденко спромігся знайти нові шкарпетки лише червоного кольору.

Швиденько взувся й подався до редакції, а потім за різноманітними святковими клопотами й геть забув про колір шкарпеток. Може б, і не згадав зовсім, якби не прикрість, що трапилася під час виїзного засідання редколегії на відкритій естраді Центрального парку.

Добряче набігавшись до цього, Олександр Якимович зручно вмостився на сцені на стільці і, розслабившись, закинув ногу за ногу. Червоні шкарпетки стало видно в залі аж до останнього ряду й навіть тим, хто був на алеях поруч з естрадою. І одразу велелюдне зібрання втратило будь-який інтерес до всіх без винятку почесних гостей свята, включаючи й тодішніх президента України Леоніда Кравчука, прем’єр-міністра Вітольда Фокіна та голову Верховної Ради Івана Плюща. Не кажучи вже про державних мужів нижчого рангу та депутатів парламенту, бо всіх цікавило лише одне, де той чоловік дістав такий яскравий дефіцит.

Перепало Олександрові Якимовичу на горіхи і вдома. Побачивши на ньому червоні шкарпетки, дружина не стримала емоцій: вона берегла їх для себе.