Сорок літ взаємоповаги

Саме таку часову відстань пощастило мені прожити із улюбленим виданням.

Коли 1965 року був першокурсником Донецького державного університету, то вперше взяв до рук столичну «Вечірку». Передплатити її у Донецьку змоги не було: киян лімітували.

Тому щоразу, як тільки через Київ добирався додому на Вінниччину, то неодмінно прикупляв по кілька примірників «Вечірки». Це вже згодом став її постійним передплатником і ще згодом – мав за щастя бути і в числі її авторів.

Із відстані пройдених літ можу запевнити, що ніколи не розчаровувався в цьому поважному і, як на мене, досить цікавому виданні. Скажу більше: завше вважав і досі на цьому стою, що це чи не найкраще щиро українське видання загалом в Україні. Знав попередніх редакторів «Вечірки» і до сьогодні з особливим теплом у серці згадую їхню приязнь і щиру повагу до своїх читачів. Я це відчував на собі. А вже надто люб’язним назвав би Віталія Карпенка.

Творче привілля дає мені відчути, активізує перо нинішній редактор, заохочує до співпраці редактор  відділу Олег Петренко. Останній, власне, й переконав мене в тому, що моя творчість може прислужитися читачам і передплатникам «Вечірнього Києва», а особливо морально-етична тематика публікацій. І ось уже впродовж тривалого часу співпрацюю з виданням.  Мене переповнює радість, що останнім часом зумів схилити до гурту читачів і передплатників «Вечірки» декого зі своєї рідні, друзів і вони знайшли для себе відраду для душі з «Вечірнім Києвом». Щоразу чимало публікацій видання виношу на обговорення в колі студентства, школярів Надросся.

Власне, що там казати, – до глибини душі люблю «Вечірку» і радий за її поважний ювілей. Щасти вам, дорогі друзі-вечірківці, славні мої столичні колеги, які взяли й мене до свого творчого гурту. Наснаги вам і високих злетів, хай ваше творче повсякдення буде завше з поцілунку Господ-нього!

Едуард  ПОДІЛЬСЬКИЙ, заслужений журналіст України