Ви бували в херсонських степах? Коли достигає пшениця – усе поле у важкому колоссі, мліє-ніжиться під спекотним сонцем.
І стелиться золотаво аж до небокраю. Земля – мов пісня!
А які на Херсонщині соняшники! А баштани… Знамениті херсонські кавуни як вродять, буває один із півпуда, сам не піднімеш…
Кожен згадує те, що йому рідне. І мені думалося про таврійський край, коли в міжнародній громадській організації «Земляцтво Херсонщини» презентували книжку Івана Мозгового «З людьми і для людей» і показували відеофільм Херсонської облдержтелекомпанії «Скіфія» – «Територія моєї душі».
Знімали фільм на початку минулого року ще за життя тепер уже світлої пам’яті Івана Мозгового – знаного громадського й державного діяча, та передусім великого господарника, який багато зробив для Херсонщини, для аграрної галузі всієї України. Коли Іван Олексійович очолював Херсонщину, область посідала найпередовіші позиції – не тільки в Україні, а й у всьому тодішньому Союзі – по зерновому господарству. У важке літо 1977-го Херсонщина зібрала зернових три мільйони сто тисяч тонн.
Урожайність була – тридцять чотири центнери з гектара. То – подвиг таврійських хліборобів і про це треба пам’ятати й нині. Аби тримати планку. Цінувати трудівників полів і таку багату нашу землю та давати їй лад.
Не забуду фразу, яку не раз чула на презентації від колег, однодумців Івана Мозгового: «Він любив землю, як живу істоту». З ім’ям Мозгового пов’язують велике піднесення Херсонського регіону. В області за його ініціативи було заведено Книгу землі – з картотекою полів, картою вмісту гумусу, картою сівозмін. Будь-якої хвилини можна було почерпнути потрібну фахівцеві інформацію…
Його люди любили, бо уважним був і доступним.
У тридцятихвилинному відеофільмі, у великій, так гарно виданій книжці, – «дорога життя» і «територія душі» Івана Мозгового. І коли був на високих посадах, зокрема й першим заступником Голови Ради Міністрів України, головою Селянської спілки України з дня її створення, співголовою Української аграрної конфедерації, а з 2005-го – головою Громадської колегії при Міністерстві аграрної політики України.
До слова, за ініціативи Івана Олексійовича Мозгового було створено й Херсонське земляцтво в Києві, яке нині очолює Андрій Снігач.
На сторінках книжки, де багато і сучасних, і архівних знімків, Іван Мозговий ділиться своїми поглядами на минуле й сучасне життя нашої країни.
Щемно сприймаєш і завершальні слова книжки: «Нехай внуки, правнуки, якщо вони читатимуть ці рядки, знають: їх далекі чи близькі рідні були насамперед з великої літери Людьми». На останній сторінці розповідь-одкровення Івана Мозгового доповнює вірш Василя Симоненка. «Ти знаєш, що ти – людина?»