Сто років, мов сто кроків
Якраз перед Різдвом «Вечірка» збирала своїх друзів на щиру й приємну розмову. Бо й нагода радісна – вийшов номер газети, що почав відлік другого століття видання.
На зустріч до Будинку вчителя вечірківці запросили героїв своїх журналістських творів. А тому й вечір так і називався – «Зі сторінок газети – на сцену». Одна з героїнь – Валентина Минівна Зайко, киянка, якій виповнилося 87 років і про нелегку долю якої наш редактор відділу Кирило Касаткін розповідав торік у публікації «Ні на що не скаржиться, допомоги не просить». Чарівна бабуся своєю розповіддю схвилювала присутніх.
Прибули гості і з будинку сімейного типу, що в селі Гоголів Броварського району Київщини. Мамою дванадцятьом дітям, із яких лише троє кровні, стала Неля Володимирівна Поплавська. Писала про цю родину і представляла її у залі журналістка «Вечірки» Валентина Брязгунова.
Анна Кривенко, киянка у третьому поколінні, шанує і свою родину, і мову нашу солов’їну. Анна рік працювала в університеті Пенсильванії. Саме там, у США, вона ще сильніше відчула принади й переваги рідної землі, мови, наших традицій. Може й тому стала переможницею конкурсу «Радіо Ера» та «Вечірнього Києва» серед знавців рідної мови «Чорним по білому». Людмила Таран, журналістка «Вечірки», розповіла про Анну на сторінках газети, а героїня оповіді – на вечорі про себе.
Ім’я академіка АМНУ Любомира Пирога відоме в Україні і поза її межами не тільки як вченого-медика, а й як громадського діяча, патріота, блискучого публіциста. Із 50-х років минулого століття він активний читач «Вечірки», її автор. Минулого року Любомир Антонович у своїй публікації «Не агент, а лікар» поділився своїм сумним досвідом спілкування із КДБ, спом’янувши і такі світлі постаті для українського державотворення, як Валерій Марченко, Іван Світличний, Іван Дзюба. Репрезентувала академіка заступник головного редактора Тетяна Федоренко.
За відвертим зізнанням відомого баяніста Ігоря Завадського, як тільки журналіст «ВК» Микола Цивірко вперше розповів про Ігоря на шпальтах газети, так наступного ранку музикант і прокинувся знаменитим. Саме тому напевне і грав на цьому вечорі так щиро і натхненно. На повну силу і неповторно звучали романси з оксамитового голосу заслуженого артиста України Ігоря Борка. Заворожені гості слухали дзвін бандури і чарівний спів Світлани Мирводи. А Київський квартет саксофоністів під орудою Юрія Василевича несподівано виконав колядки. Пам’ятливим акордом звучали твори Довженка і Глазового, прочитані незрівнянним народним артистом України Анатолієм Паламаренком, також давнім другом газети.
Дякуємо, друзі, що знайшли хвилину і прийшли на вечірку «Вечірки». Але вона – лише перша, так би мовити пробна. Далі буде.