30 грудня 2005 року, п'ятниця №246 (17657) останнiй номер RSS
Головна КИЇВ МІСТО ГРОМАДА САМОВИДЕЦЬ ГІСТЬ "ЯСК" СПОРТ

 САМОВИДЕЦЬ
30.12.2005

Піаф з Андріївського узвозу


Доля була до неї жорстокою. Смерть доньки у ранньому віці. Самотністьпісля смерті імпресаріо, який на паризьких задвірках підібрав «горобчика», обігрів і зробив усе, аби він прозвучав на цілий світ. Нове кохання й нова втрата – загибель людини, з якою щастя здавалося таким реальним. Автокатастрофа, яка залишила пекельний біль. Як жити? Як терпіти удари життя? Вона співала. Зла доля відступала перед піснею – щирою, співаною серцем. Овації, любов слухачів гоїли рани. І вона знов і знов виходила до рампи, аби проспівати своє життя від початку й до кінця.

Едіт Піаф не була в Києві, але наше місто її знає й любить. З деяких пір час від часу її можна бачити на Андріївському узвозі. Фантасмагорія? Маячня? Ні – театр.

– Ідея наблизити до київського глядача легендарну Едіт з’явилася одразу після утворення нашого театру, – розповідає засновник, директор і художній керівник театру заслужена артистка України Ірина Кліщевська. – До мене випадково потрапив сценарій, написаний автором-самородком. Організаційні турботи, здійснення інших постановок і безліч поточних справ все відсували мою зустріч з Піаф. І все ж вона відбулася. Репетиції «Чуда Піаф» проходили в Болгарії, де наш театр гастролював. Прем’єру показали вірменам під час Міжнародного фестивалю моновистав, що проходив у Єревані..

– В результаті ви так вжилися в образ, що були удостоєні у Македонії гран-прі за кращу роль.

– Я йшла до цієї вистави довгих 15 років. За цей час набула життєвого досвіду, сподіваюся, що й акторська та режисерська майстерність також підвищилися. Та й п’єса чудова. Грати її – щастя для акторки. Відтворити на сцені образ співачки, жінки трагічної долі, я вважаю, є мрією кожної актриси і я не виняток. Створюючи виставу про Едіт, ми не прагнули  зовнішньої схожості. Едіт – єдина, іншої такої не було й не буде. Нашою метою було всіма можливими засобами – словом, фотодокументами, музикою – розповісти про легендарного французького «горобчика». Піаф мала свою загадку, яку ані за життя її, ані після смерті нікому ще не пощастило розв’язати. Якось вона сказала: «Про мене сказано стільки, що ніхто не знає, яка я в дійсності».Фотографії великої співачки, що збереглися, спогади сучасників, книги про Едіт, якій у грудні виповнилося б 90 років, фонозаписи допомогли трохи відхилити завісу таємниці, досі ніким не розгаданої.

То може й не варто розгадувати? Нехай вона залишається таємницею і для нас, і для наступних поколінь.

Лілія ШАПАРОВСЬКА На фото: в ролі Піаф заслужена артистка України Ірина КЛІЩЕВСЬКА




30.12.2005   Чи ж «понесе з України»?. Шевченковому «Заповіту» – 160 літ


30.12.2005   Був Стаханов, став «Стаканов».


30.12.2005   І за вікна стягували податки.




Статтi


Номери газети


Вакансiї


Контакти


Питання






© Вільна група "Як справи - Київ".

У разi використання матерiалiв сайту,
посилання на "Як справи - Київ" обов'язкове.