Інтернет – необхідність, Інтернет – небезпека

Кілька днів, об’єктивно розмірковуючи над усіма фактами «за» та «проти» всесвітньої мережі Інтернет, доходжу висновку, що навіть найгірші її якості можна обернути на більш-менш пристойні: все залежить від погляду та, врешті-решт, від самої людини. Власне, будь-який науковий винахід може стати корисним людям, а може й спричинити величезне зло.

У європейських країнах Інтернетом користується майже п’ятдесят відсотків населення, у США – сорок, у Японії – двадцять. В Україні активні користувачі Інтернету становлять лише кілька відсотків від загальної кількості населення, переважно всі вони зосереджені у Києві.

Існує, щоправда, думка, що Інтернет – це величезна інформаційна «помийка»: поки знайдеш щось потрібне, станеш брудним з голови до ніг. Пошукові системи недосконалі, і тому запит іноді доводиться формулювати кілька разів, виявляючи дива винахідливості та лаконічності. Власне, пошук потрібної інформації в Інтернеті – річ так само складна, як пошук води у пустелі чи розв’язання геометричних задач. Недарма при влаштуванні на престижну роботу вимога «швидко знайти потрібну інформацію в Інтернеті» – неодмінна умова.

Активно користуючись Інтернетом всього п’ять років, я вже не уявляю, як можна сподіватися знайти потрібну інформацію у «класичних» ЗМІ. Якщо мене цікавить певна подія, я можу докласти зусиль і часу, переглядаючи телепрограми та газети, аби дізнатися про неї більше. В Інтернеті достатньо кількох секунд, аби мати не тільки всі «паперові» статті про цю подію, а й подробиці, яких марно шукати серед офіційної інформації. Завважте – не витрачаючи грошей на газети.

Загалом, користування Інтернетом (яке, звісно, потребує комп’ютера та модема) не пов’язане надто великими витратами: 50-100 гривень на місяць. Крім будь-якої інформації, Інтернет пропонує й ще унікальнішу можливість – розміщення власної інформації. «Утримання» персонального сайту коштує 200-300 гривень на рік (або й зовсім безплатно це можна робити). Причому це може бути як сайт, де ви вміщуєте фотографії з власної відпустки і який цікавий хіба що вашим найближчим друзям, так і повноцінний інформаційний портал, за умови вдалої розкрутки якого відвідуваність може досягти кількох тисяч візитів на день.

Безумовно, корисними є електронні бібліотеки. Для української літератури Інтернет – взагалі порятунок: чекати на видавця можна роками, а розмістити свою книжку на сайті – справа кількох хвилин. Щоправда, ця «легкість» сприяє розповсюдженню графоманів та й злочинців, але хіба їх менше в реальному світі, ніж у віртуальному?! Загалом, Інтернет усе більше імітує реальність: є там церкви, де цілком законно можна взяти шлюб, є віртуальні кладовища тощо.

Неймовірно зручна річ – усілякі он-лайн бронювання квитків та інтернет-магазини.  Обирати товар зручніше, ніж у реальному магазині, та й часу цей процес займає менше. І, крім того, я ще не бачила жодного інтернет-магазину, де речі коштували б дорожче, ніж у звичайних. На початку року наша родина таким чином придбала телевізор – з економією кількасот гривень, часу та нервів, які неодмінно супроводжували б «реальну» покупку. Нам його не тільки привезли, а ще й встановили.

Найрозповсюдженіший аргумент «проти» Інтернету – залежність, яку він зумовлює. Скажімо, в Китаї навіть відкрито клініку лікування від інтернет-залежності. Загальна кількість «онлайн-наркоманів» досягає у країні двох з половиною мільйонів осіб.

Симптоми цієї нової хвороби – переважно емоційні проблеми: депресії, знервованість, порушення сну, відчуття самотності.

«Але, можливо, люди і так були не зовсім здорові, а Інтернет привабив їх як засіб позбавлення проблем, – розповідає психіатр Сергій Вигорський. – Тому, цілком імовірно, що люди, які нині мають серйозні психічні проблеми, років через десять-п’ятнадцять стануть домінуючим типом. Тоді, можливо, психологія буде вважати ці проблеми нормою».

Якщо кілька разів на день не перевірю пошту, почуваюся невпевнено. Щоправда, це прагнення – не механічний процес, а цілком обґрунтований. Адже, як правило, в електронній скриньці на мене завжди чекає інформація, іноді – життєво важлива. Тож це залежність не від Інтернету, а від інформації. А хіба це не є нормальним явищем у інформаційну еру?!

Ще кажуть, що Інтернет сприяє розповсюдженню порнографії, зброї тощо. Це загалом дивно, адже ті, хто шукає забороненого, рано чи пізно, в Інтернеті чи ні, знайдуть його. І останній аргумент проти Інтернету, просто-таки комічний: ніби він спричиняє відірваність від реальності. Так, Інтернет та й зокрема сучасна техніка змінюють світосприйняття. Людина у віртуальному світі може бути такою, якою вона бажає, тоді як в реальному житті нерідко так і лишає свої здібності та прагнення нереалізованими.

Коли подумаєш про те, уявляючи, що всі попередні покоління жили без комп’ютерів, ловиш себе на думці, що всіх їх було позбавлено життєво важливого органа. Але ж нам пощастило жити не тоді, коли навіть електроенергія була дивом! Надсучасні технології, Інтернет – то і є наша реальність, іншої вже не буде.