«Динамо» непереможне в гостях «Іллічівець» – в Києві

Лише одна команда дісталася проміжного фінішу, так і не пізнавши гіркоти поразки. Мова, звичайно, про «Динамо». Це повідомлення вас не здивувало? Добре, доповнимо інформацію й згадкою про «Шахтар», який, як і «Динамо», не програв жодного матчу в гостях. Але ж то гранди, скажете ви, і таки матимете слушність…

Так, тільки головні фаворити вищолігових перегонів уникли турнірних неприємностей поза рідним містом і цілком реально претендують на символічний титул агресивного гостя. Кияни виграли дев’ять матчів з дев’яти, пропустивши лише три голи, а донецькі футболісти розійшлися миром двічі в десяти виїзних поєдинках. Обидва показники достатньо небуденні навіть для нашого чемпіонату, щоб таки зробити категоричний висновок про беззаперечну вищість записних фаворитів. Але ж він суперечить загальним враженням про поступове вирівнювання сил у вищій лізі, зауважите ви, і також будете близькими до істини. Бо цю тенденцію засвідчують інші цифри та факти. Наприклад: одразу шість команд зимуватимуть щонайменше з трьома гостьовими перемогами в активі і тільки дві з шістнадцяти й досі не відсвяткували повноцінного успіху на виїзді. Недостатньо переконливі докази? А як вам оці: в шести переможних зустрічах поза Києвом динамівці задовольнилися мінімальною перевагою в рахунку, а виграли з великою різницею лише одного разу?.. Звичайно, вищість «Динамо» та «Шахтаря» поки що не викликає жодного сумніву. Проте й визнаним фаворитам з кожним матчем усе складніше матеріалізувати свою номінальну перевагу в цілком конкретні голи й перемоги. Бо все-таки вирівнювання командних сил уже стало беззаперечним фактом. І нехай ця тенденція має уточнення «поступове вирівнювання», це справи докорінно не змінює. Що промовисто підтверджує й поява команд, яким значно легше вигравати на виїзді, ніж удома. Парадокс? Але ні, радше – реалії сьогодення. Адже поставити контратакувальну гру за умов фахової стагнації (чи стагнаційного періоду – вибирайте вислів на свій смак) значно легше, ніж наповнити відповідними формою та змістом і відшліфувати позиційний наступ. «Іллічівець» та «Ворскла», як, певною мірою, й «Металіст», – яскравий і повчальний приклад. Інша річ, стачить наставникам цих команд уміння та часу чи ні, щоб таки забезпечити необхідну результативність і в класичній атаці. Бо відомо, що не всі господарі сучасних клубів достатньою мірою терплячі та здатні оцінити цілеспрямованість фахової діяльності тренера. Тому обмежимося хіба що згадкою про те, що маріупольський «Іллічівець» може стати найагресивнішим гостем футбольного Києва в актуальному чемпіонаті. Бойовита команда Івана Балана так і не програла в столиці: нічия з «Динамо» і перемога над «Арсеналом». Оскільки «Шахтар» також не зміг обіграти канонірів, обійти маріупольців за кількістю очок, завойованих на берегах Дніпра, не поталанить цього сезону навіть йому.