Дехто й досі в «підпіллі»
Не дивуйтеся, що на вибори в Україні йдуть здебільшого не окремі партії, а їхні блоки, з яких більшість – іменні. Просто іншого виходу немає. Що було б, аби окремо балотувалися 126 зареєстрованих партій? Був би не бюлетень, а кількаметрове простирадло. Якби хтось забажав ще й їхні програми та статути прочитати, то довелося б перелистати 2648 сторінок. Саме стільки аркушів налічує тритомник «Політичні партії України», презентований днями Українським центром політичного менеджменту (УЦПМ).
У двадцять одному блоці до Верховної Ради балотуватиметься понад 60 партій. Загалом же, за підрахунком керівника УЦПМ Юрія Шайгородського, заявили про участь у березневих виборах (як парламентських, так і місцевих) 93 партії. 33 партії мовчки пережили етап висування кандидатів. І це не дивно. «Аби написати про кожну з партій у тритомнику, деякі з них ми шукали довгий час. Багато листів поверталися з повідомленням, що «за даною адресою адресат не проживає», – каже Юрій Шайгородський. Коли ж зрештою зібрали програми і статути усіх, то з’ясували, що ці документи для Партії добробуту, приміром, вміщаються на половині стандартного аркуша, а Партія реабілітації народу України про себе написала одну сторінку. Зате СДПУ(о) надіслала 37 сторінок. Першими відгукнулися комуністи, за ними – соціалісти…
Коли укладачі тритомника почали читати партійні статути, то виявили плагіат у багатьох, навіть цілі розділи списані слово в слово. Довелося також запросити до співпраці мовознавців, логістів. Чого тільки немає у офіційних партійних документах?! І про… «хатки над водою, вишневі садки», і про «цілі несумісні з доктриною правового анархізму», про «українське сільське господарство у міжнародній спільноті», «правоохоронну державу». З тритомника читачі довідаються, що «з початку перебудови суспільство анархізується», а «президент має виконувати функції головою держави». Членами однієї з партій можуть бути «особи, які досягли 18-річного віку з числа пенсіонерів й осіб непенсійного віку».
До речі, про членство. Воно у багатьох партій є «висщестояче» і «нижчестояче». Хоч із чисельністю усього цього «членства» багато хто лукавить. За різними соцопитуваннями, що їх дані навів Юрій Шайгородський, членами партій себе називає у середньому два відсотки громадян України. Водночас лише за даними двадцяти партій, які задекларували кількість своїх партійців, таких налічується… три мільйони. Якщо до цього числа додати ще по 10 тисяч членів кожної з інших партій (такою є мінімальна за законом чисельність партії), то вже виходить понад чотири мільйони, тобто 12 відсотків усіх виборців.
Більшість читачів прикро здивується, прочитавши програми партій і зіставивши обіцяне в них з реальними діями представників цих партій. Тож тритомник, вочевидь, вчасно побачив світ, якщо зважити хоча б на те, що наступні вибори відбуватимуться за пропорційною системою, а усі ради, крім сільських, посядуть кандидати від партій. До речі, власні сайти в Інтернеті мають лише 58 партій і тільки 43 з них розмістили там тексти своїх програм та статутів. Довідник розповсюджуватиметься тільки безплатно серед наукових і громадських організацій, партій, органів влади. Його можна знайти в центральних і обласних бібліотеках та книгозбірнях вищих шкіл.