Це зазвичай у нашому переповненому транспорті можна почути вислови-покручі: місця «стоячі» чи «сидячі». (Аби – не «лежачі» – подумаєш мимоволі).Саме ці слова зринають у свідомості, коли зустрічаються на моїх київських маршрутах пам’ятники, зокрема письменникам. З одного боку, добре, що увічнені їхні образи. Ніби маяки духовності на островах-п’єдесталах посеред суєтного житейського моря, нагадують вони нам про справжню суть життя.Але ж які вони одноманітні, ніби виготовлені за двома-трьома...
