І залізяччя з докорами совісті

Нещодавно на узбережжі Чорного моря під Геленджиком можна було вдосталь наслухатися інтригуючих, а часом навіть і сенсаційних одкровень. Ними ділилися учасники VI міжнародної конференції «Штучний інтелект-2005».

Для прикладу, член-кореспондент НАНУ Валерій Коваль зі столичного Інституту кібернетики ім. Глушкова розповів на пленарному засіданні про створення ним суперкомп’ютерного швидкообчислювального комплексу з величезним обсягом пам’яті. А його колега професор В.Ященко запропонував нову концепцію створення інтелектуальних систем на основі моделювання нейрофізіологічних властивостей людського мозку (у тому числі й рефлекторного апарата). Практичне втілення такої ідеї дозволить комп’ютерам наступного покоління працювати швидше й якісніше, ніж це нині можуть сучасні багатопроцесорні комплекси. Системний аналітик з Хмельницького Любомир Рибак представив на суд колег свій оригінальний погляд на функціонування Сонячної системи. Зокрема, пан Любомир вважає: якщо земляни й надалі нарощуватимуть аморальний потенціал свого буття, акумулюючи тим самим негативну енергетику (розбещеність, наркоманія, тероризм, війни), на нашій унікальній планеті, де життєстверджуючими чинниками є сонячне тепло і кисень, а стабілізуючим фактором – вода, то Сонце як головний елемент енергетичної нейроструктури за рахунок своєї інтелектуальної програми покарає землян, наславши на них віруси, здатні знищити сучасну цивілізацію. А поодиноким уцілілим особинам, котрі врятуються, все доведеться починати спочатку, тобто з рівня первісних гомоноїдів. Страшилка, що не кажіть. А застереження, мабуть, таки небезпідставні.

Круглий стіл, проведений за ініціативою ректора Донецького інституту штучного інтелекту Анатолія Шевченка, визначив основні напрями впровадження інтелектуальних засобів у виробництво.

Нині в Україні визначилися дві наукові школи штучного інтелекту. Одна з них сповідує ідею «образного комп’ютера», друга – «свідомого комп’ютера», або, інакше кажучи, штучної особистості. Яка з цих ідей настільки божевільна, аби бути геніальною, вченим ще належить з’ясувати. Зокрема, основною метою робіт у рамках «образного комп’ютера» є створення принципово нових обчислювальних комплексів або систем, здатних сприймати і розуміти інформацію, яка подається в різних модусах: у вигляді звуків, зображень, людської мови, рукописних текстів, креслень, просторових та звукових сцен тощо. Тобто ця модель подібна до розумового апарата людини при вирішенні нею конкретних завдань.

Натомість «штучна особистість», на думку науковців ДІШІ, базується на принципі триєдності тіла, душі й духу, які здатні на ірраціональні, суб’єктивні та об’єктивні прояви в таких фундаментальних сферах, як наука, мистецтво і релігія. Кінцевою ж метою досліджень у рамках цієї концепції є створення роботів, здатних до продуктивної розумової праці і творчості на рівні підсвідомості, а також до виконання будь-яких фізичних дій, властивих людям. Для цього передбачається розробити ЕОМ нової формації, котрі, успадкувавши прогресивні надбання своїх попередників, будуть ще наділені штучною свідомістю, творчими і духовними якостями, розумовими можливостями, а найголовніше – умінням самостійно виживати в реальному навколишньому середовищі.

Тож Анатолій Шевченко на запропонованій ним дискусії озвучив досить-таки сміливу концепцію, згідно з якою роботів у перспективі треба створювати як істот не тільки інтелектуальних, але й глибокоморальних. Цю думку підтримав, до речі, і американський професор п.Керол, який впродовж багатьох років плідно працює у всесвітньо відомій компанії «Моторола». Проте далеко не всі присутні виявилися цілком згодними з подібним баченням, адже дехто з занадто тверезих прагматиків узагалі побоюється сьогодні заглядати у таке далеке і малоймовірне, на їхній погляд, майбутнє...

Одначе ж хтозна, як воно станеться? Хіба у минулому столітті не були сповна реалізовані, здавалося б, божевільні прогнози К.Чапека, О.Беляєва, зрештою, уславленого нашого співвітчизника В.Владка щодо рукотворної «залізної експансії»? Японські вчені, з огляду на вже винайдені універсальні механічні пристрої (здатні вести цілеспрямоване спостереження, вступати у змістовну бесіду з оточуючими і при цьому ще й на додачу досить вільно пересуватися) пророкують появу за якихось там 25-30 років роботів, які зможуть легко перемагати у футбольних матчах навіть чинних чемпіонів світу! Тут є над чим посушити голову...