Гірники проти бульдогів
Опонентом українського чемпіона став французький «Лілль»
Єврокубкові перегони поновляться в лютому наступного року, і вже на стадії однієї шістнадцятої фіналу донецький «Шахтар» матиме справу з євроліговим порушником спокою – французьким «Ліллем». Як відомо, саме єдиний м’яч, забитий майбутнім опонентом гірників у груповому турнірі Ліги чемпіонів УЄФА, вибив із єврозмагань найтитулованіший британський клуб «Манчестер Юнайтед». А в підсумку ще й забезпечив французам перепустку до стикових двобоїв другого за престижністю континентального турніру для клубів.
Кривдники «червоних дияволів»
«Лілль» – один з відносно молодих французьких клубів: заснований 1944 року, він долучився до національних змагань лише після Другої світової війни і здебільшого балансував між першим і другим дивізіонами. Не дивно, що поряд із двома чемпіонськими та п’ятьма кубковими тріумфами, котрі припали на сорокові та п’ятдесяті роки минулого століття, в активі провінційного колективу зазначені й три дещо пізніших виграші друголігового турніру. Проте в дев’яностих роках успіхи команди стали регулярними, хоча й не цілковитими – «Лілль» так і не спромігся випередити в чемпіонській гонці ні «Монако», ні «Ліон» бодай одного разу. Зате став ледь не завсідником єврокубкових перегонів і навіть дебютував у Лізі чемпіонів УЄФА. Після весняного «срібла» національного ґатунку французький віце-чемпіон опинився в євроліговій «групі смерті» з іспанським «Вільярреалом», англійським «Манчестером Юнайтедом» і португальською «Бенфікою», проте зумів таки «вижити» з феноменальними результатами: один м’яч забитий і два пропущені, три нічиїх без забитих м’ячів. Ігрова непоступливість взагалі характерна для клубу, і ця подробиця відбилася в прізвиську футболістів «Лілля»: французи називають їх «бульдогами». Свого часу лідерами команди були Баратте (32 матчі в національній дружині), Страпп (23) і Вінсен (12), виступали в її складі й такі відомі майстри, як Ядреяк, Вандурен, Бігот, Ассадурян, Андерссон, Сибєрські, Сиган і Беканович, а також етнічний українець Тьєррі Олексяк (11.09.1961). До речі, в нинішньому складі також є футболіст, який має відношення до колишнього Союзу. Мова про 24-річного форварда нігерійської збірної Одемвінджи: він народився і провів дитинство в Ташкенті, а футбольне ремесло опанував у російських клубах КАМАЗ (Набережні Човни) та ЦСКА (Москва). Виступав у Росії (за нинішню команду нашого Гусина – самарські «Крилья Совєтов») й бразильський захисник Шмітц.
Авторитет на капітанському містку
Як і більшість європейських колективів, «Лілль» охоче використовує легіонерів. Але не масовими комплектами, як це роблять, приміром, у Донецьку, а за принципами так званої точечної селекції. Бо кадрову основу становлять французькі юнаки, а вже доповнюють їх, як правило, французомовні африканці та балканці, швейцарці, греки і бельгійці, котрі близькі до французів за менталітетом і доволі легко адаптуються до нових умов. А от бразильці тут з’являються рідко: так, вони талановиті, проте дуже специфічні й далеко не завжди самовіддані на полі. Найвідомішими з-поміж чужинців є словенець Ачимович, якого добре знають і в Україні (це він свого часу забив особливо пам’ятний м’яч Шовковському в європейському плей-оф), а також «збірники» Сенегалу – воротар Сильва, Сербії – захисник Вітакич і Швейцарії – напівоборонець Жигакс. У «срібному» сезоні лідером атак був француз Муссілу (12 влучних ударів), але цьогорічний чемпіонат, поки що менш успішний для «Лілля», повноцінного лідера не висунув: чотири м’ячі забив 22-річний камерунський напівоборонець Макун і п’ять – згадуваний вище узбецький нігерієць Одемвінджи. Зате на капітанському містку клубу знайшлося місце й для справжньої «зірки»: тренер Клод П’юель, який наприкінці минулого століття створив чемпіонську дружину «Монако», уже перевершив за популярністю всіх своїх попередників, у тому числі й особливо відомого Бруно Метсу (саме він заклав основу для нинішнього сходження «Лілля» в другій половині 90-х років).
Восьмий в актуальному реєстрі
«Шахтар» проти французьких клубів – ця тематична сторінка в історичному літописі гірників заповнена хіба що частково. Хоча найперша турнірна зустріч відбулася дуже давно – ще восени 1979 року, коли донецькі футболісти змагалися з авторитетним «Монако» вже в стартовому раунді Кубка УЄФА і поступилися за сумою двох матчів, як стверджують очевидці та фахівці, лише через відсутність досвіду виступів у турнірах такого рангу. Чудова команда, сформована з неабияких майстрів – її лідерами були воротар Дегтярьов і центрфорвард Старухін, а тренером – нинішній наставник «Ворскли» Носов, яскраво провела домашній матч і ще за чверть години до фінального свистка мала чітку перспективу завдяки дублю Соколовського. Проте дотиснути іменитих опонентів із Етторі та Оннісом у складі не змогла, більше того – пропустила прикрий гол од Петі в останній десятихвилинці. А за два тижні в Монако наші так і не відповіли на два голи господарів, серед яких з’явився ще й камерунець Мілла, герой наступних світових чемпіонатів. А вже цьогоріч, на початку грудня, «Шахтар» обіграв «Ренн» у гостях, забивши єдиний м’яч з пенальті (Елано). Проте завершальний матч у групових перегонах Кубка УЄФА вже нічого не значив для команди румунського тренера Белені, тож і сприймати його результат варто лише як історичний факт, але без особливої категоричності в оцінках. Принаймні інший румунський фахівець – наставник гірників Луческу – не вважає за потрібне проводити будь-які паралелі саме в цьому випадку, наголошуючи на тому, що «Лілль» належить до гурту лідерів сучасного французького футболу, чого не можна сказати про «Ренн». А ми додамо, що після минулого вікенду конкурент донецької команди посідає в національному чемпіонаті восьме місце, маючи такі показники: 8 перемог, 6 нічиїх і 5 поразок, м’ячі – 26:15 і два очки відставання від актуальної другої позиції.
Між Росією та Чехією
УЄФА визначила не тільки пари суперників у першому стиковому раунді, а й турнірну сітку для однієї восьмої фіналу. Зважаючи на це, можемо повправлятися в прогнозах і щодо розвитку подій. Не забігаючи наперед і нічого не стверджуючи, лише повідомимо, що найкраща команда дуету «Лілль» – «Шахтар» зустрінеться з переможцем пари «Локомотив» (Росія) – «Севілья» (Іспанія). І, знову ж таки без якихось запевнянь, нагадаємо, що два роки тому саме московські залізничники не пропустили наших гірників до групових євролігових перегонів… Але це, так би мовити, справи на перспективу. Натомість в одній шістнадцятій фіналу, крім нашого протистояння з французами, є й інші змагання, що викликають підвищений інтерес в Україні. Мова про конкурентів України в рейтинговому листі УЄФА і насамперед про Чехію, Швейцарію, Румунію та Бельгію з Росією. З огляду на це, вітчизняним симпатикам народної гри доцільніше бажати успіху німецьким «Герті» та «Гамбургу», фрацузькому «Монако», іспанській «Севільї» та італійським «Палермо» і «Ромі». Нагадаю, що нині вітчизняна футбольна федерація посідає дванадцяте місце, маючи 26,350 бала. Трішки вище в європейській ієрархії тримаються Росія (29,583), Шотландія (29,875) та Бельгія (30,250), а слідом за нами простують Туреччина (26,166), Чехія (26,075), Румунія (24,790) та Швейцарія (23,125 бала). Причому, турки вже завершили єврокубковий сезон, а от решта конкурентів, як і ми, зберегли своїх представників лише в Кубкові УЄФА.