Василь Скуратівський. У променях Вічності

Важко писати в минулому часі про Василя Скуратівського – письменника, журналіста, народознавця. Перестало битися його велике серце, так залюблене в рідний край, звичаї, традиції нашого народу. Сам він був тим промінчиком, що вийшов із самої гущі селян-поліщуків із невеликого хутірця на Житомирщині, де ще не до кінця були втрачені народні традиції – дитячі забави, обряди сватання й весілля, хрестини й похорони, де збереглося і празникування за всіма атрибутами давніх обрядових дійств. Як він писав у своїй книжці «Покуть», духовне життя односельців було в межах тих традицій, що складалися українцями протягом століть. Тож коли оволодів красним письменством, то щедро ніс читачам народознавче розмаїття, аби на руїнах духовності ми знову починали відновлювати свій національний храм душі.

Василь Скуратівський багато років редагував народознавчий журнал «Берегиня». Він автор 10 книжок народознавчого характеру – «Берегиня», «Посвіт», «Покуть», «Місяцелік», «Дідух», «Святвечір», народного календаря-книги «Святки» та інших.

Вічна вам пам’ять, Василю Тимофійовичу. Хай ваша чиста й глибока душа оселиться в Божому Храмі, до якого ви торували світлу дорогу.

Вечірківці