«Обличчя України»

Жартівлива суперечка між поетом і сценаристом Іваном Драчем та кінорежисером і скульптором Ростиславом Синьком про те, хто з них у вітальні Музею-майстерні Івана Кавалерідзе господар, повеселила присутніх. Господар… З одного боку, де ще він є, як не тут? Особливий домашній затишок, простота і водночас вишуканість інтер’єру… З іншого – пан Ростислав і невеличкий штат працівників музею зробили все, щоб кожен, хто хоч раз переступив поріг будинку на Андріївському узвозі, побував на мистецькому вечорі або презентації виставки, відчув себе членом аж ніяк не віртуальної родини, якщо хочете, співгосподарем.

От і цього разу, попри відсутність (з поважних причин) винуватця події – художника-портретиста Бориса Плаксія, своєрідна презентація проекту «Обличчя України» пройшла у напрочуд теплій, невимушеній обстановці, хоч і зібрала як ніколи багато людей. Власне, йдеться про розсування меж відомого з 1999 року задуму названого маляра – «Творці незалежності» – і присвоєння йому нового імені – «Обличчя України». «Незалежність здобуто та ще й потверджено торік на Майдані, – пояснюють автори проекту Ростислав Синько і генеральний директор Асамблеї ділових кіл, президент Міжнародної спілки іміджмейкерів харків’янин Антон Саввов. – І хоч за великим рахунком творенню кінця немає і не може бути, галерею героїв Бориса Плаксія була потреба доповнити представниками науки і промисловості, відомими меценатами і благодійниками, причому з різних регіонів України». Це голова Національної Спілки журналістів України Ігор Лубченко, почесний голова благодійного фонду «Рідний дім» Леся Софієнко, ректор Одеського національного політехнічного університету Валерій Малахов, генеральний директор державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» Зіновій Пастернак, народний депутат України Валентин Ландик.

Портрети цих людей – нові роботи Бориса Плаксія. Це справді обличчя України. Не української інтелігенції, не національної еліти, а саме України в найширшому розумінні цього слова. До речі, буквально в ході презентації і вручення дипломів учасника проекту в організаторів зародилася ідея піти ще далі – створити в рамках «Облич України» портретні образи простих українців, трудівників, молодих людей, навіть дітей – чимось  типових, чимось унікальних...

Звичайно, згадувані дипломи отримали і «старожили» – ті ж Іван Драч і Ростислав Синько, художник Іван Марчук, уповноважений передати цей почесний документ Патріархові Філарету ігумен Нестор, а також відомий вчений і учасник підйомів на всесвітньо знані вершини світу – Кіліманджаро, Аконкагуа, Олімп, Монблан, Фудзіяму тощо – з установленням на них синьо-жовтого прапора – Павло Білошицький…

Хоч того вечора у залах музею Кавалерідзе частіше, ніж звичайно, лунала російська мова (Луганщина, Харківщина, Одеса, Крим), але панували у цих благословенних стінах приязнь і порозуміння, відчуття отієї великої родини, про яку йшлося на початку. Обличчя України…