Заручники трьох кімнат

– Сюди, напевно, вже ніколи не зазирне щастя, а колись воно просто наповнювало цю оселю, – із сумом пригадує кращі часи Євгенія Микитівна. – Звісно, у глибині душі я відчувала, що це триватиме не вічно, але й гадки не мала, що спокій та злагоду в родині змінить таке страшне лихо. Немов чорна кішка пробігла якось між рідними людьми, які тривалий час мешкали під одним дахом і завжди знаходили спільну мову. Та от: дві сім’ї перетворилися на ворогуючі табори, а стосунки між ними нагадували запеклі...