Українські гулівери на шляху до міжнародного визнання

Минулого вівторка матчем київських «вовків» у Санкт-Петербурзі стартував другий груповий раунд європейського кубка для клубів – третього за рангом континентального турніру, в якому задіяні чемпіони баскетбольних держав другого рівня та найближчий колективний резерв європейських лідерів. І хоча найкращі команди сучасності задіяні в євролізі та Кубкові УЛЕБ, єврозмагання під егідою ФІБА також достатньо представницькі та престижні. Це – своєрідний Кубок виклику в європейському масштабі, якщо бути точнішим – оглядини для тих, хто марить виступами в найскладніших міжнародних турнірах.

БК «Київ», опинившись в так званій «групі смерті» разом із чинним клубним лідером ФІБА та досвідченими турнірними бійцями з Туреччини і Чехії, від основного завдання – пробитися до «фіналу чотирьох» – не відмовився. Президент українського чемпіона – уславлений олімпієць Олександр Волков – резонно та цілком справедливо зауважив, що для колективу, який поставив за мету вихід до когорти континентального баскетболу, справою честі є перемога в змаганні з об’єктивно рівними чи навіть трохи сильнішими за нього командами, котрі простують тим же стратегічним курсом. І вже найперша спроба виявилася успішною – «вовки» таки перервали майже дворічну переможну серію російських динамівців із Санкт-Петербурга в змаганнях під егідою ФІБА, промовисто засвідчивши, що стратегічний шлях обраний правильно. Інша річ, що БК «Київ» – один із двох беззаперечних флагманів українського баскетболу, а згадане «Динамо» ще жодного разу не піднімалося вище п’ятого місця в російській суперлізі. Це промовисто засвідчує різницю в клубному баскетболі двох сусідніх країн, але «вовкам» з азовмашівцями компенсувати її самотужки не до снаги: потрібні спільні зусилля на державному рівні. Втім, схожа ситуація і в чеському чемпіонаті, де лідер останніх років істотно переважає всіх опонентів, але це не заважає «Німбурку» (мова, звісно, про нього) регулярно здобувати бодай локальні успіхи в міжнародних змаганнях з представниками значно розвинутіших баскетбольних держав… Якщо БК «Київ» доводиться конкурувати з добре знайомими з минулих років опонентами з Росії, Туреччини та Чехії, то маріупольському «Азовмашу» жереб «підкинув» абсолютно незнайомих суперників. Однак європейський баскетбол останнім часом такий «прозорий» і «тісний», що за цупкою завісою втаємниченості не сховаються ніхто й ніщо. З російськими «Хімками», наприклад, свого часу працював Римас Гірскис, нинішній наставник «Азовмаша». А кіпріоти з клубу АЕЛ у торішній євролізі ФІБА змагалися з українським «Хіміком», розділивши, до речі, турнірні очки з командою із Південного завдяки перемозі в рідних стінах. І тільки знаменитий іспанський «Хувентуд», який гримів у Старому Світі ще за союзних часів, ні маріупольцям, ні широкому вітчизняному загалу до позавчорашнього вечора був майже не відомим. Але з’ясувалося, що можна (і треба!) змагатися навіть з європейськими грандами, до того ж дещо затьмареними пилом колишніх тріумфів.