«Гра долі» і кохання в кадрі
Вивчаючи в рамках шкільної програми ліричні вірші українських чи російських поетів, хочеться знати не лише ідею чи тему твору, а й те, кому його присвячено, як склалися стосунки поета з цією людиною. Знаючи історію написання вірша, уже по-іншому сприйматимеш сам твір.
На «5 каналі» нещодавно започаткували цикл документальних фільмів під назвою «Гра долі», у яких можна знайти загадкові, інтригуючі й таємничі історії з приватного життя знаменитих людей, які жили на українській землі, та наших земляків, розсіяних по всьому світі. Відтак тепер більше розумітимемо про підтекст того чи того твору.
Генеральний продюсер проекту Василь Вітер визнав, що з ідеєю йому довелося звертатися до багатьох телеканалів, однак усі відмовляли, не побачивши там рейтингового шоу. І лише на «5 каналі» йому вдалося втілити задум.
Знімальна група (а це автор-ведуча Наталя Сопіт, режисер Олег Туранський, музичний редактор Олег Онопрієнко, кінооператор Георгій Кривошеєнко та інші) уже створила 15 фільмів, зокрема про кохання княжни Рєпніної до Тараса Шевченка, історію першого одруження Михайла Булгакова з Тетяною Лаппа, історію стосунків Лесі Українки і Сергія Мержинського. Також відзняли фільми про великі почуття Бориса Гмирі й Віри Августівни, Марії Заньковецької та Миколи Садовського.
Автори циклу не обмежили себе лише любовною тематикою (перше кохання Павла Тичина, перше одруження Івана Франка та історія помсти за чоловіка та спокути своїх гріхів княгинею Ольгою), а й розповіли про останню роль у кіно «Останній лоцман» відомого актора Миколи Садовського. До речі, після створення цього фільму до знімальної групи надійшло чимало відгуків і пропозицій. Окрім того, цікаво змальовано перипетії долі відомого художника Миколи Глущенка.
А поки що знімальна група працює над життєписами таких відомих постатей, як Микола Яковченко, Микола Лисенко, Олександр Довженко, Пантелеймон Куліш, Шолом Алейхем, Михайло Максимович, Олександр Шовкуненко, Микола Костомаров, Катерина Білокур, Ольга Кобилянська, Соломія Крушельницька, Андрій Шептицький, Оноре де Бальзак та Евеліна Ганська, Микола Кибальчич. Загалом же у творчих планах – розповісти про 250 відомих осіб.
Дуже вдало дібрали і музичний супровід передачі, відтак, музика – це «друга ведуча». Ведуча, яка є чудовим гідом у світ почуттів та емоцій.
Звичайно, проект не позбавлений і недоліків, зумовлених спонсорською підтримкою (костюми надав один із київських бутиків, а арт-директором стала представниця однієї із торгових фірм). Принаймні, важко назвати перевагою те, що одяг ведучої не лише не відображає епохи, про яку вона розповідає, а навіть різко дисонує з нею.
Автор-ведуча «Гри долі» Наталя Сопіт – приваблива жінка зі своєю харизмою, яка, сподіваємося, вдосконалюватиме і свою акторську майстерність.
На жаль, під час перегляду «Гри долі» відчуваєш певне «дежа вю», навіяне іншим телепроектом – «Імена» з Оксаною Марченко. Обидві ведучі занадто часто в кадрі, іноді хвилюються, а почасти й хизуються перед камерою. Хоча на всі ці «мінуси» є величезний «плюс» – вони молоді, вродливі й не без іскри. А це теж талант, безперечно, Божого дарунка.