Каблучка на правиці в законної дружини
Віддзвонила осінь весільним бубном та золотими обручками. Цьогоріч вона виявилася навдивовиж теплою, чим втішалися молодята, які йшли під вінець. Їх було так багато, що в деяких ювелірних крамницях каблучки виявилися найходовішим товаром.
– Ото все, що залишилося, – усміхається продавець-консультант Марина Володимирівна, показуючи мені чотири види золотих весільних обручок.
– І скільки коштує кожна? – цікавлюся.
– Залежно від проби, ваги, моделі ціни різні: тонка може коштувати 170 і 270 гривень, трохи товстіша – 500. А ось ця, із колосочками, – 900 гривень. Ювелірні вироби ніколи не виготовляють із чистих благородних металів. До золота чи срібла додають інші метали, які надають виробу певної якості, змінюють зовнішній вигляд. Чисте золото надто пластичне, і якщо з нього зробити перстень або обручку, то вони легко гнутимуться.
– А з якими металами найчастіше сплавляють золото?
– Із сріблом, міддю, інколи – із паладієм, нікелем, цинком.
– Яким чином визначити, скільки насправді благородного металу у сплаві?
– Для цього існує проба, що засвідчує відсотковий вміст золота. Найвищою вважається 958. Також існують ювелірні вироби 750, 583, 500, 375 проб. (Це означає, що у 1 кг сплаву 750 г, 583 г і т.ін. золота).
– Наразі у вас – затишшя, бо ж настав передріздвяний піст, і віруючі в цей час зазвичай не одружуються?
– Чекають весни. Власне, і після різдвяних свят на вулицях Києва з’являється чимало весільних кортежів, тож молодята, які готуються до весілля, якраз і купують нині каблучки. Хто які – то справа смаку і гаманця.
Дякувати Богові, наразі в ювелірних магазинах достатньо різноманітних прикрас – не треба женихам вистоювати в черзі. За традицією перший перстень наречений дарує своїй коханій на заручини. Його носять на безіменному пальці правої руки. Під час шлюбної церемонії прикрасу можна зняти, з тим, щоб надягнути обручку. А ось моя племінниця відмовилася знімати перстень і носить разом із ним й обручку.
Власне, із цим весільним атрибутом пов’язано чимало всіляких традицій, бувальщин. Інколи обручки передаються у спадок від батьків дітям. Кажуть, що вони приносять удачу. Певна річ, якщо батьки мали щасливий шлюб, і як свою естафету передали те щастя молодим. Перстень, що є сімейною реліквією, розплавляють і виготовляють з нього обручки.
...Поки я спілкувалася з продавцем, до магазину зайшла молода пара: Віка і Роман, студенти Національного університету імені Тараса Шевченка. Обоє навчаються на філософському факультеті. Познайомилися в альма-матер, кілька років зустрічалися і наступної весни вирішили побратися. Тож заздалегідь готуються до такої відповідальної події в житті.
– Молодь купує зазвичай тоненькі, старші – трохи ширші, із візерунком, – ввела їх у курс справи Марина Володимирівна. – Певна річ, треба зважати й на ціну.
– О, нам не дуже дорогі бажано, – вирвалося в нареченої.
– Чому? – здивувався Роман. – Я ж учора отримав окрім стипендії зарплату… До того ж це мій перший справжній подарунок тобі.
Віка зніяковіла і замовкла, мовляв, я вибираю, а ти розплачуйся.
Жінки здебільшого після весілля не знімають із пальця обручки, чого не скажеш про чоловіків, дехто готовий зняти її одразу після вінчання. Хоча віднедавна стало модно носити такі прикраси чоловікам. Особливо це видно в політичному бомонді: від Президента до парламентаря. Роман вирішив не знімати його ніколи.
Оскільки вибір у цьому магазині був невеликий, молодята нічого не купили – вирушили до іншого ювелірного. Але недаремно зайшли – їх тут проконсультували, як варто добирати обручки. Щонайперше, слід знати свій розмір, але цього замало, щоб вибрати саме той, що треба. Приміряючи таку річ, не завадить по кілька разів надягати її на палець і знімати, аби наступного дня вона не виявилося замалою чи навпаки. Я особисто була свідком, як під час весільної церемонії в РАГСі наречена не могла надягнути на палець нареченого обручку. Комусь, може, було й смішно, а молода мало не плакала.
Існують свої правила й при виборі перснів. Тут слід зважити ще й на камінь. Можна, певна річ, обкластися гороскопами, каталогами, порівнювати камінь із кольором очей, але чи ненайкращий «дідівський» спосіб: покласти перстень на долоню правої руки, а ліву наблизити до нього й трохи потримати. Якщо відчуєте тепло, умиротворення, зручність, можете не сумніватися у своєму виборі. Холодний же камінь – не для вас.
Очевидно, що не каблучками й перснями вимірюється людське щастя і кохання. Можна обручитися скромними дешевими і весь вік купатися в коханні, а можна обвішати себе діамантами і почуватися найнещасливішим у світі. Справжнє золото – у серці. І ще маю зауважити: не все те золото, що блищить. Тож не купуйте такий товар на вулиці чи в підземках, де люблять торгувати всілякі шахраї.