У магдебурзькому небі слід таки зостався

Окрім широковідомого Венеціанського бієнале, в якому Україна вдруге взяла участь, у Європі існують інші рейтингові фестивалі (Касельська «Документа», «Маніфеста» та інші), які поки що залишаються недосяжними для українців. Одним із небагатьох фестивалів, на яких Україна може представити своє мистецтво, є вересневий Міжнародний фестиваль мистецтв у Магдебурзі, засновник та організатор якого – наша співвітчизниця Галина Брігер, котра вже близько двадцяти років мешкає у Німеччині.

Основна тема цьогорічного ювілейного фестивалю – «Подорож у майбутнє. Сліди у Бутті», яку представила куратор з Нідерландів Фемке Лютгерінк. І хоча на фестивалі була велика конкуренція саме з боку голландців (вони представили аж десять проектів), переміг лише один-єдиний український проект «У синьому небі слідів не зостається».

Український проект складався із восьми самостійних художніх робіт та синтезував такі види мистецтва як інсталяції, фото- та відеоарт, живопис та графіку. Родзинка проекту – відома робота Віктора Сидоренка «Жорна історії», відзнята ще 2003 року і представлена в урізаному вигляді на Венеціанському бієнале. Окрім неї свої роботи представили Андрій Сидоренко, Володимир Половець, Філіп Лі, Ганна Валієва, Ганна Овчиннікова, Сергій Ясинський. В проекті брали участь також і наші емігранти: Сергій Святченко із Данії та Семюел Акерман із Франції.