Тут засвічують зірок

Із 1962 року в Україні артистів «легкого жанру» готували в естрадно-цирковій студії Укрконцерту. В ті часи не вчили артистів естради окремо, а циркових тільки в Московському училищі. Здавалося, що створити таку студію просто, тим більше, що за цю справу взялися визнані майстри театру та цирку – Ю.Мажуга, Г.Майоров, брати Ялові, О.Зайцев.

 Дуже скоро вони зрозуміли, що легкі жанри – дуже важка справа. Потрібні номери, які б за замислом, режисурою, реквізитом, костюмами, звуковим супроводом за сім хвилин на сцені чи на манежі справили таке ж враження, як вистава чи кінофільм за півтори-дві години. Але перед складнощами нового навчительства не спасували і отримали чудові результати: К.Новікова, І.Ноябрьов, Д.Бабаєв та десятки інших артистів, що стали окрасою українського цирку та естради. Закономірно, що 1975 року студія набула статусу училища естрадно-циркового мистецтва. Тобто маємо тридцятиріччя тепер уже коледжу. Хто не чув про таких його випускників, як Н.Корольова, Н.Могилевська, «кролики» В.Данилець та В.Моїсеєнко, сестри Завальські («Алібі»), О.Цекало, С.Лобода. Менше, на жаль, А.Залевського, хоча в історії найпрестижніших всесвітніх конкурсів цирку в Парижі та Монте-Карло він один зробив золотий дубль, здобувши два гран-прі. А ім’я українця, лауреата Всесвітнього фестивалю фокусників FISM В.Войтка відоме хіба що фахівцям. А у США в журналі «Генії» є його фото з описом авторського трюку.

Із самого початку в училищі фокуси – цей втаємничений, родинний жанр – поставили «на потік». Коли 1983 року викладати фокуси прийшов заповзятий Олексій Титаренко, маніпулювало картами все училище. «Що це за навчальний заклад?!» – гримів у міністерстві один з інспектуючих чиновників. – «Там усі в карти грають!» Титаренко натякнули, що, може, з картами того… ну, вилучити такі фокуси з навчальної програми. «Ідіоти!» – резюмував Олексій. І навчив віртуозності того В.Войтка, Є.Вороніна, в якого нині своє шоу на Заході, «міс Магію» багатьох конкурсів Г.Струтинську. А цьогорічний випускник О.Братковський – лауреат московського конкурсу, готовий профі високого класу.

У цирку в фокусах, коли оригінальний задум та трюки, номер можна удосконалювати й урізноманітнювати хоч все життя. Саме такий номер – «Офіціант» – поставив для випускного екзамену своєму учневі Віктору Войтку режисер Михайло Ліч. Войтко спочатку скаржився: «У всіх режисери сидять у класах, працюють з учнем, а мій прийде, подивиться на те, що я зробив дома, скаже «думай тут» і йде курити до худкера. Я нічого не розумію, йду, тягну його за руку в клас, а він мені: «Я тобі що казав?! Думати! А ти чим займався?» – Сиджу, думаю. Він вчив не просто думати, а режисувати».

Уже після випуску з «Офіціантом» Віктор взяв кілька призів на конкурсах, а потім створив власний номер «Роза», якому не раз лунали овації.

«Кролик» В.Данилець йшов учитися «на вокал» в клас С.Єршової. На іспити після першого курсу запросили зав.кафедрою акторської майстерності Д.Мажугу. «Ой леле, не знаю, як я тоді залишилася живою! – згадує Діна Георгіївна. – Все йшло як йшло, поки біля рояля не з’явився Данилець. – Ще й став навшпиньки, звів очі до перенісся та як заголосить «Однозвучно звенит колокольчик!» Я від реготу полізла під стіл. Гляну на вокалістів, а вони тільки мліють від того, як він «подає звук на діафрагму». Пішла до худкерівника. Кажу: «Який співак – комік!» А він: «Якщо пропонуєш його перекваліфікувати – берись!»

Готувала з ним номер «Ярмарок», уже лежачи на стільцях смертельно хвора. А до «Кроликів» не дожила. Данилець каже: «Вона народила мене вдруге».
В ювілейному концерті коледжу В.Моїсеєнко стежив із-за куліс за випускниками: «Співачка на сцені, а «циркові», витягнувши шиї, й собі підспівують: хвилюються, як ми колись. Живий дух училища!»

Його підтримують перш за все навчителі. Такі, як неперевершений викладач еквілібристики Вітольд Кувшинов. У минулому прекрасний артист філармонії, працював зі Штепселем і Тарапунькою, але завжди мав потяг до навчительства. Для цього закінчив педінститут, тому цінує науковий підхід. Те, що не дуже полюбляють його колеги, – методики, програмні розробки, робочі плани, він готує із захопленням.

Його випускники 1982 року здивували не тільки комісію з «Союздержцирку», котра приймала номер Павла та Наталі Лавриків у малому манежі Київського цирку, своїми трюками «ультра-сі», невдовзі вони взяли «золото» в Парижі та перше місце на Всесоюзному конкурсі.

Знаменитий А.Залевський – випуск 1995 року. Його не хотіли і з другої спроби приймати до училища: не подобався зовнішній вид, підготовка. А Кувшинов розгледів своєрідність природної пластики юнака. Прийняли під його відповідальність. Не тільки лауреати, всі учні Кувшинова – майстри своєї справи. І цього року його учня, 19-річного Андрія Марару, після виступу на цирковому симпозіумі в Шатерно (Франція) тут же запросили в найпрестижніше вар’єте Лас-Вегаса.

Режисером цьогорічного ювілейного концерту був випускник першого набору М.Баранов. Як і десять років тому, коли, готуючись до випуску, задоволено вигукували балерини: «Яке нам Баранов антре поставив!», так і нині студенти зустрічають оплесками його на кожній репетиції.

Творча, вимоглива, але доброзичлива атмосфера в класах багатьох викладачів. Якщо заглянути до вокалістів Галини Голубєвої, то зрозуміло, чому таким дикуном став її улюблений старий кіт Кіса Вороб’янинов: хазяйка зранку до ночі в коледжі. Тут, здається, цілодобово співають, танцюють, щось обмірковують, якщо треба – розмовляють по душам, дзвонять то «Алібі», то виключений з коледжу О.Панайотов. Колись смішний хлопчисько, товстий та незграбний, у капелюсі задом наперед, але високо оцінений Голубєвою з першої ж проспіваної ноти. Такі парадокси трапляються. Колись відрахували й Данилка.

Коли студентам О.Заболотного стало відомо, що учителю потрібно 20 тисяч євро на операцію, гроші збирали по всьому світу. Випускники надсилали хто скільки міг. Коледж провів благодійний концерт у той день, коли у Вільнюсі Олександру Самсоновичу робили операцію на серці. Він попросив відкласти на день і цим продовжив своє життя ще на добу. Після операції серце зупинилося.

У другому відділенні концерту на честь 30-річчя училища його випускник, лауреат Слав’янського базару Д.Барканов, виконував баладу Градського. Ту саму, яку вони готували з Самсоновичем. На його честь!

Наталя БУРЦЕВА, мистецтвознавець