Газовий конфлікт економікою не пахне

У так званої газової війни Москви і Києва більше політичних причин, ніж економічних. На цьому наголошували на прес-конференції представники організацій «Громадський спротив», «Молодь – надія України» і «Антикорупція».

– Щоденне підвищення цін на газ важко назвати як цивілізованим ринком, так і базарними торгами. «Газова війна» – чергова спроба «прив’язати» українську владу до Кремля, – переконаний представник «Антикорупції» Олексій Сорокін. Його колега з «Молоді – надії України» Вадим Гладчук каже, що політичні причини газових торгів видно неозброєним оком: «Чому від України, яка транспортує російський газ до Європи, вимагають платити утричі більше, ніж від Білорусі?» За його словами, якщо рік тому «існувала відкрита конфронтація, яка спостерігалася під час президентських виборів, коли Москва підтримала висуванця режиму Кучми, то нині Москва намагається взяти під контроль нову владу України, аби реалізувати свої геополітичні амбіції».

Росія, як наголошували учасники прес-конференції, уже вступила у передвиборну боротьбу в Україні. І «газова війна», мовляв, одна з її тактик. Адже це – інструмент не лише підриву української економіки та довіри до вітчизняної дипломатії. Раптове підвищення цін на газ узимку й напередодні виборів, на думку представниці «Громадського спротиву» Ірини Гринкевич, свідчить, що «холодною зимою в умовах газової війни» Росія хоче взяти реванш на парламентських виборах в Україні, піднявши за рахунок суспільного невдоволення рейтинг опозиційних проросійських сил. Пропорційні вибори – Росії на руку, враховуючи, що більшість виборців живе на сході України. Окрім традиційно вже проросійського електорату, тут сконцентрована потужна промисловість, залежна від російського газу.

Активісти організацій вручать Олегові Тягнибоку, Юрієві Костенку, Андрієві Шкілю та іншим проукраїнським парламентаріям з різних фракцій ВР звернення, у якому вимагають створити депутатську комісію з розслідування фактів тиску Росії на Україну та підривної діяльності проросійських сил і окремих політиків. Автори звернення вимагають оприлюднення прізвищ засновників українських ЗМІ, які неадекватно висвітлюють українсько-російські відносини. На прес-конференції було наведено декілька фактів висвітлення російськими ЗМІ «Антишпигунського походу проти Кремля» – пікетування посольства Росії. Водночас в Україні репортаж про це показали лише два телеканали. «Входження в число засновників українських ЗМІ російських олігархів дає їм можливість впливати на редакційну політику, втручатися не лише в інформаційний простір України, а й у внутрішню політику, зокрема виборчу кампанію», – вважає Ірина Гринкевич.

Активісти названих організацій також вимагають денонсації угоди про ЄЕП та скасування конституційних змін, що, на їхню думку, ведуть до проросійського парламенту, а значить, до такого ж коаліційного уряду. Запровадження ж імперативного мандата дасть можливість тримати в покорі навіть депутатів-патріотів із цих фракцій.