Плагіат виявлятиме програма

За місяць у більшості столичних вищих навчальних закладів розпочнеться так звана зимова сесія. Скласти її цього року буде нелегко. Цілий підрозділ  працівників Міносвіти вже за крок від того, щоб завершити роботу над комп’ютерною програмою, яка має виявляти плагіат у студентських роботах.

Нині програма тестується лише в Національному авіаційному університеті. «Після запровадження системи студенти почали менше списувати з Інтернету та один в одного, – запевняє Олександр Литвиненко, декан факультету комп’ютерних технологій. – Спочатку серед робіт студентів виявляли до п’ятнадцяти відсотків з ознаками списаного тексту, нині ж таких робіт майже немає». Викладачі не без усмішки згадують випадки, які трапляються майже на кожній сесії, коли дві-три роботи на одну тему відрізняються хіба, що прізвищем того чи того «копірайтера»

Програма безпомилково вміє відслідковувати підправлений або перероблений текст, запевняють її розробники. Система може перевіряти текст на схожість із перекладами з інших мов.

«Подібною програмою вже користується переважна більшість вищих навчальних закладів Європи», – переконує програміст Максим Філіпов, який нещодавно повернувся зі стажування у Британії. Вітчизняна програма, на його думку, зроблена  більш професійно, ніж іноземні аналоги, адже у більшості випадків вона може визначити, який саме текст є «прабатьком» інших. Та застосувати її в повному обсязі найближчими роками навряд чи буде можливо – для цього необхідно створити глобальну міжінститутську систему, на розробку якої потрібні і час, і гроші.

Не секрет, що інтелектуальні послуги серед студентської братії дуже прибутковий бізнес. Якщо людина не вміє скачати курсову, реферат, контрольну чи диплом з Інтернету, все це можна замовити у друзів чи у професійних продавців за оголошенням. Та й що казати, коли продають навіть кандидатські та докторські дисертації. І попит є.

До слова, на кожному курсі обов’язково є кілька студентів, які щонайменше мають певну базу тем із різних предметів. Замовлення в такого «фірмача» коштує щонайменше 20 доларів. Подейкують, що в такий спосіб підзаробляють навіть викладачі, особливо ті, котрі навчають заочників.

Юлія Терентьєва, співробітник кафедри загальної й теоретичної фізики Національного університету «Київський Політехнічний інститут», стверджує, що відрізнити придбану роботу від самостійно написаної можна. Відтак оцінку ставлять не за друкований текст, а за знання викладеної інформації, осмислення теми.

Проте ті спудеї, які ще не зіткнулися з програмою перевірки текстів на плагіат, впевнені, що вона їм не заважатиме. Вони переконані: якщо студент захоче списати, зекономивши на останньому пиріжку, то завжди спише.