Приворотна мить
В Українському фонді культури – яблуку ніде впасти. Так і справді було під час творчого вечора поета Григорія Фальковича «На перетині форми і змісту». Його доробок розпросторює державу українського слова, яка природно збагачується реаліями кількатисячолітньої єврейської історії.
Про це говорили всі, хто брав слово, зокрема голова Українського фонду культури Борис Олійник, народна артистка, лауреат Шевченківської премії Наталя Лотоцька, поет Рауль Чілачава та народний депутат Геннадій Удовенко, який вручив Григорію Фальковичу Почесну Грамоту Верховної Ради – «за особливі заслуги перед українським народом».
Лауреат премій імені Володимира Винниченка та Павла Тичини, незмінний уже понад десять років голова єврейського культурно-просвітницького товариства імені Шолома Алейхема, Григорій Фалькович залишається людиною скромною і цілковито некон’юнктурною. Це ще один лейтмотив виступів шанувальників його слова: мовознавців, акторів, економістів, бібліотекарів, – усіх, хто є талановитими читачами поезії.
Звичайно, цього вечора звучало чимало віршів. Але чи не найгучніші оплески аудиторії одержала Даша Бобровська, юна виконавиця поезій для дітей, над якими Григорій Фалькович із особливим натхненням працює останнім часом. Ось тільки хто візьметься видрукувати ці чудові вірші, до яких уже й ілюстрації створено?
Вважаю: талант цього поета ще не належно поцінований в Україні. Втім, культура у нас – на надцятому місці порівняно з передвиборчою метушнею, яка вихолоджує душі.
Але Григорій Фалькович не переймається ані славою, ані пошуками спонсорів для своїх книжок. Як справжній митець із вірою в серці, він переплавляє у слово напругу буття земної істоти поміж двома полюсами – Абсолютом і людьми.
На цьому душевному святі в Українському фонді культури звучали бандура, рояль і скрипка, народна пісня. Усміхався присутнім Шолом Алейхем, портрет якого подарував поетові заслужений художник України Давид Шостак.
І треба віддати належне: творчість Григорія Фальковича – феномен українського буття та модель порозуміння різних культур, в основі якої – слово, логос, дух.
Як мовив сам поет,
Заклякне калька з давнього івриту,
Розмиється рельєф деревориту –
Тоді й мені мовчанням засурмить
Ота відльотна, та неповоротна,
Невідворотна, приворотна мить.