Футбольні козаки визначилися з найсильнішими

Починаючи з 1997 року, в Україні регулярно змагаються й гвардійці  футбольних баталій. Всеукраїнська асоціація ветеранів народної гри щороку проводить аж три масових турніри – чемпіонати для молодшої та старшої вікових груп, а також національний кубковий. Своєрідним вінцем попереднього та прологом до нового сезону стає зазвичай Суперкубок України: розігрують його чемпіон і «кришталевий» тріумфатор,  укомплектовані гравцями, чий вік уже перевищив тридцять п’ять років і вони не представлені в офіційних змаганнях під егідою Професіональної футбольної ліги.

Однак цього року сформувати склад учасників суперкубкового матчу буде непросто, бо обидва найголовніших трофеї вітчизняного ветеранського руху дісталися чернівецькій «Буковині». Регулярний чемпіонат буковинці здолали, що називається, на одному подиху, а в суперфіналі не залишили жодного шансу  найтитулованішому конкурентові – славнозвісному «Ришельє» з Одеси, який здобував титул найсильнішого п’ять разів. І в кубковому турнірі «Буковина» виграла вирішальний поєдинок у неабияк  іменитого суперника – донецького «Шахтаря». Фінальна зустріч, що відбулася на знаменитій динамівській базі в Кончі-Заспі, виявилася  драматичною та по-справжньому видовищною. Популярні футболісти минулого століття Андрій Біба та Володимир Трошкін,  спостерігаючи за перипетіями протистояння,  жартували образно: «Майстерності в гастрономі не купиш і в ресторані не проп’єш», а численні глядачі, серед яких виокремлювалася голосиста донбаська торсида, були в захваті від побаченого. Перший тайм виграв більш майстровитий «Шахтар» завдяки «швидкому» голу Скирчука. Зате по перерві, коли втома гірників стала відчутнішою, на штучному футбольному майданчику домінували буковинці. Спочатку їх капітан Королянчук відновив  рівновагу в рахунку, а за десять хвилин до фінального свистка красень-гол із «стандарту» провів особливо технічний Мглинець. 2:1 – і «Буковина» таки поклала золоті медалі в кришталеву вазу, ставши другою – звісно, після «Ришельє» – командою, що виявилася найсильнішою в обох основних ветеранських турнірах… Доки буковинці втішалися великим успіхом, один із ініціаторів і натхненників тепер уже традиційних і  престижних змагань – відповідальний секретар асоціації Дмитро  Городецький – говорив не про турнірні, а про суто людські здобутки: «Пересічно по тридцять команд щороку змагаються на всеукраїнській арені. А отже, більш як шістсот футбольних козаків мають хай і невеликий, але стабільний заробіток, та ще й оточені загальною увагою та турботою. Додайте до цього й відроджені завдяки нам регіональні турніри ветеранів, і зрозумієте, що ця справа воістину свята і соціально значуща».