Заручники системи. Опалення

Щороку одне й те саме. Восени, цокаючи від холоду зубами, ми чекаємо, коли ж затоплять батареї. Навесні, ризикуючи здоров’ям, розпаковуємо вікна для створення протягів, тому що батареї шпарять так, що до них не можна доторкнутися. По півмісяця влітку кияни без гарячої води. І регулярно замість неї з крана раптом починає хльостати каламутний потік, схожий на каналізаційні стоки. Із цим прожило не одне покоління. Скільком ще доведеться – не знає ніхто.

Важка спадщина соціалізму

У цьому у нас нема друзів по нещастю. Жодний житель Західної Європи не  зрозуміє наших проблем. Вони звикли до чистої води. Якщо в квартирі холодно, то можна відкрутити вентиль і збільшити подачу тепла. Вони твердо знають: якщо в квартирі прохолодно, то менше заплатять за тепло. Звикли не тільки заощаджувати кошти,  а й берегти свої нерви.

Ми заручники системи. Системи центрального опалення, якої нема в цивілізованих країнах. Її придумали в нашій країні в епоху індустріалізації і колективізації. Тоді мислили масштабно. Орати землю – то колгоспом, будувати – то заводи-гіганти, обігріти – то всіх відразу. І дарма, що третина виробленого тепла гріє не людей, а землю, в якій пролягають багатокілометрові трубні магістралі.

Світле майбутнє

Наші колишні соратники із соцтабору і жителі тепер незалежних держав Балтії  потерпали так само, як і ми. Але недовго. Свої системи теплопостачання модернізували. У нас теж розуміють таку потребу. Вже навіть було розглянуто концепцію реформування теплоенергетичного комплексу. І навіть схвалена. У деяких районах Києва вже були готові запровадити проекти. А загалом кияни залишаються заручниками централізованого опалення. Аби позбавити такої залежності, практично мислячі люди придумали альтернативні засоби зігрівання помешкання. Наприклад, пряме стаціонарне опалення. Цю установку можна підключати до мережі без розеток через систему термостатів. Вона практично не вимагає профілактики й техобслуговування і дозволяє програмувати режими обігріву.  Завдяки цьому можна заощадити від 25 до 80 відсотків електроенергії.

Особливо складно підтримувати ста-більний тепловий режим на першому поверсі чи в напівпідвалі. Якщо підвал не опалюється, підлога першого поверху залишиться холодною (15 – 16 градусів) навіть при досить високій температурі в приміщенні. Різниця температур повітря між підлогою і стелею – від 5 до 7 градусів. Усунути цей недолік допоможуть тепла підлога (так званий гріючий кабель) або інфрачервоні обігрівачі за умови надійної теплоізоляції.
Один із приладів, що застосовується при прямому стаціонарному опаленні, – стельовий інфрачервоний обігрівач. Він кріпиться до стелі і нагріває предмети, що знаходяться під ним (підлога, килимові покриття, столи і т.д.). Ті, у свою чергу, віддають тепло і прогрівають саме приміщення. За допомогою блоку керування легко регулювати теплові режими і задавати ту температуру, у якій ви почуваєтеся комфортно.

А стельові інфрачервоні довгохвильові обігрівачі підійдуть для дитячої кімнати і спальні. Оскільки вони, зігріваючи постіль, підлогу і стіни, зберігають повітря прохолодним.

Переваги прямого стаціонарного електроопалення очевидні. Ціна устаткування   – від 5 до 10 доларів за квадратний метр площі, що обігрівається. Вартість монтажу складає близько 20% від ціни установки. При цьому сам монтаж (за винятком теплої підлоги) здійснюється за 1 – 2 дні, і його в стані зробити будь-яка технічно грамотна людина.

Але нагадаємо: використання інфрачервоних нагрівачів – не альтернатива центральному опаленню. Це лише додаткова можливість створити в  помешканні комфортні умови, яких нам, заручникам системи, так часто не вистачає.