Конфлікт об’єднав людей
Міжнародний благодійний Фонд Святої Марії, який очолює депутат Київради Ганна Матіко-Бубнова, запросив нас на свято вулиці Отто Шмідта. Я поставив Ганні Василівні запитання: «Чому свято саме вулиці Отто Шмідта? Чим вона краща за інші?», і почув розповідь про те, як мешканців Татарки згуртували і здружили протестні акції на конфліктних будмайданчиках.
Проблемні адреси
А розпочала свою розповідь пані Ганна все ж із відповіді на моє запитання:
– Вулиця Отто Шмідта не краща за інші. У моєму окрузі всі вулиці хороші і найкращі. Просто ми з неї розпочинаємо благодійний проект. Планували одночасно зробити й свято вулиць Нагірної та Овруцької, але перенесли на пізніше.
Татарка не погодилася із будівництвом на Отто Шмідта, 26-а та 26-б. Тут ділянки виділялися спочатку під приватні котеджі, але інвестори скупили їх, об’єднали і вирішили зводити висотний будинок. Це обурило мешканців. На пікетування вийшли цілими сім’ями. Одразу було вжито заходів, і свавілля призупинили спільними зусиллями депутатів і виборців.
На вулиці Нагірній, 16/18 призупинено будівництво 25-поверхівки, на зведення якої немає навіть усіх дозвільних документів, – веде далі Ганна Василівна. – Коли звели вже 15 поверхів, у сусідніх будинках вода зникла, тріщини з’явилися в стінах. Люди почали протестувати і просити допомоги. До сьогодні інвестори не компенсували мешканцям збитки, яких ті зазнали. «Коли ж торжествуватиме правда?» – запитували кияни. І запевнили, що продовжувати будівництво не дозволять. Лише після цього вирішили уладнати конфлікт підписанням угоди між інвестором і мешканцями, де передбачити компенсацію усіх збитків.
Проблемним став і об’єкт на Печенізькій, 11, де дитячий майданчик – єдиний зелений куточок на Татарці, чудове місце для прогулянок діток і матусь із колясками. Заплановано будівництво ще за кількома адресами на Нагірній, де будинки №№ 5 та 7 «Укркабель» продав разом із мешканцями. Новий господар у свою чергу продав їх іншому. Ця справа зараз розглядається в суді, адже людей з цих будинків ніхто не переселив. Побутові умови там не відповідають санітарним нормам. Така сама ситуація в будинку на вулиці Тропініна, 6, де проживає близько 100 мешканців. Люди звертаються до різних інстанцій, а у відповідь їм надходять відписки.
Транспортна безвихідь
– Яка доля приватних гаражів поряд із будинком на Отто Шмідта? – запитав я у Ганни Василівни.
– Зараз гаражі зносити недоцільно, поки все не буде вирішено в комплексі. Така сама ситуація і на Шамрила, 4-б – там теж є і гаражі, й інші точки, яких не має бути в зеленій зоні. Але вони є, і люди бояться їх зносити, бо це сприятиме швидшому будівництву там багатоповерхівок. Вони кажуть, що гаражі врятували ці зони від забудови, інакше – уже проклали б усі комунікації. Хазяї готові знести гаражі і сприяти цьому, якщо скасують рішення про будівництво багатоповерхівок. Тоді громада збереться і прийматиме інше рішення. Перед знесенням треба вивчити, кому гаражі належать. Якщо мешканцям навколишніх будинків, то для них мають бути стоянки неподалік.
Адже сьогодні, на жаль, нема задовільного транспортного сполучення Татарки із центром Києва, навіть із вулицею Артема, що зовсім поряд, чи Пимоненка, де лікарня, або із Пенсійним фондом на Воровського та іншими службами району. Автобуси застарілі, транспортні засоби не оновлюються роками, маршрутні таксі теж застарілі, та й пенсіонери не користуються маршрутками. На пропозицію, щоб на Татарку заїжджала маршрутка №6, відповідь надійшла негативна, так само відмовили пустити на Татарку тролейбус. На прокладання моста, який колись планувався, аби сполучити Татарку з вулицею Мельникова, згоди не отримала: мовляв, справа ця невигідна, оскільки міст коштуватиме 40 мільйонів гривень.
Люди пов’язують багато своїх надій із нинішньою владою, сподіваються, що зміниться щось у державі в цілому і в кожному будинку зокрема. Тому така висока громадянська активність, і я готова стати поряд із своїми виборцями в пікетах, якщо навіть і до мого депутатського голосу не прислухаються ті посадовці, від яких залежить розв’язання проблем, що заважають киянам жити.
Яке свято без дарунків
– Мені радісно, що у моєму окрузі панує атмосфера небайдужості, – каже Г.Матіко-Бубнова. – Будемо готуватися до свят вулиць серйозно. Наступне буде на Овруцькій, де відкриватиметься дитячий спортивний майданчик. Весною доповнимо його технічними засобами, у парку з’явиться дитячий майданчик. Це буде чудове місце відпочинку і для дорослих, і для учнів школи №1.
Цей сквер теж довелося захищати від забудови. І коли на деревах з’явилися мітки, що вони призначені на вирубку, люди стали на захист. Але, на жаль, на сьогодні небезпека ще зберігається.
Саме такі свята однієї вулиці, одного будинку дозволять підтримувати в охайному стані кожну вулицю, будинок, подвір’я. Звичайно, від комунальних служб багато що залежить, але дуже багато залежить і від кожного з нас – як ми любитимемо своє подвір’я, свій дім. Отак виховується патріотизм у кращому розумінні цього слова. Щоб навіть найменші знали історію свого будинку, вулиці, міста. Будемо більше дізнаватися про те, які назви носять вулиці і чому. До того ж такі свята дають змогу усім перезнайомитися, об’єднають людей, в них буде більше доброзичливості одне до одного. Ми хочемо у період підготовки до свята не залишити поза увагою жодного інваліда, жодну дитину або сироту, якою опікуються дідусь чи бабуся, багатодітні родини і матерів-одиначок. Так ми більше дізнаємося, кому потрібні у першу чергу. У рамках проекту вже обслуговуємо інвалідів першої групи – кожному надали нові комплекти постільної білизни. Діточок пригостимо цукерками, подаруємо казочки, запросимо на новорічне свято.
Я знаю: скверу бути
– Кілька місяців тому виникла ідея створити у вашому дворі сквер і дитячий майданчик, – сказав під час свята вулиці Отто Шмідта директор комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району Олександр Віндановський. – Коли вранці приїздив сюди, аби визначити, яким має бути сквер, чимало людей з цікавістю запитували, що тут буде. Зробимо вам дарунок за кошти підприємства. Через кілька років підростуть дерева, зеленітиме трава, буде чудове місце для відпочинку.
Нашому підприємству досить важко у сьогоднішніх умовах оберігати зелені куточки, бо будівельні компанії часом не рахуються ні з чим, прагнучи надприбутків. На території Шевченківського району 13 парків і 78 скверів. Більшість парків мають статус загальнодержавного значення, пам’яток природи – ми цим, можна сказати, прикриваємося для того, щоб не віддавати зелені зони під забудову. І побільше стараємося оголосити таких місць пам’ятками – адже їх тоді вже не можна вилучити, тільки за згодою Верховної Ради.
– Я у цьому будинку мешкаю з першого дня – вже 16 років, – розповіла мені Єлизавета Бариба. – Відтоді люди змінилися. Раніше вважалося, що все навколо – нібито й наше, але нічийне. А тепер, коли ми побачили зазіхання на нашу територію, де відпочивали, де повиростали наші діти, ставлення людей змінилося. Ми об’єдналися проти спільної небезпеки.
...Тим часом у дворі свято тривало. Артисти у костюмах клоунів, півнів тощо розважали дітлахів, проводили конкурси, нагороджували переможців.
– Ми – Київський міський театр народної творчості, – у відповідь на моє прохання представити артистів розповіла їх керівник Жанна Румко. – У святі беруть участь зразковий колектив «Світ чудес», театр пісні і танцю.
А дорослі тим часом обговорювали подальші дії щодо захисту Татарки. І будьте певні, сплюндрувати її вони не дозволять.