«Забута» книжка

У Києві поступово розвивається буккросінг, або українською – книгообіг. Мета цієї новаторської розваги – перетворити весь світ у бібліотеку, яка не має меж часу та простору.

Суть проекту, що існує вже чотири роки, така: людина залишає книжку десь у місті (в кав’ярні,  вагоні метро, під деревом у парку, в магазині) та розміщує об’яву про це на спеціально створеному для цього інтернет-сайті (в Україні це поки що спільнота «живого журналу»). Ті, хто знає, що таке книгообіг, починають «полювання» за книжкою – прямують у те місце, де її було залишено. Та, як правило, книжки все ж знаходять випадкові люди. Вони, до речі, можуть на книжці побачити спеціальну наклейку, де розповідається про книгообіг.

«Таким чином, весь світ поступово перетвориться на глобальну хаотичну бібліотеку, – розповідає Олексій, студент Київського Національного університету ім.Т.Шевченка, один із перших столичних буккросерів, – крім самої книжки, той, хто її знайшов, отримує масу позитивних вражень. Погодьтеся, загалом знайти будь-яку річ, навіть не надто потрібну, дуже приємно. Та й людина, котра залишає книжку десь на вулиці, ніби ділиться враженням від прочитаного з незнайомцем. Це дуже важливо в час, коли темп життя такий швидкий, що навіть із найближчими друзями не завжди є час спілкуватися».

Ідеологія книгообігу ґрунтується на тому, що всі книжки, які стоять на поличці – речі суто матеріальні. «Духовними» вони стають лише у процесі читання. Власне, автор пише книгу не заради того, аби її лише надрукували. Саме письменник і є першим буккросером – він ділиться своїми думками з людьми.

Рух цей, хоча й з’явився не так давно, охоплює близько чотирьохсот тисяч учасників у всьому світі, і число їх постійно зростає. Проект виник 2001 року за ініціативи спеціаліста з інтернет-технологій, американця Рона Хорнбекера. Книгообіг охоплює 130 країн, а найбільший розмах отримав в Італії. Італійською буккросінг звучить як «PassaLibro», а участь у процесі беруть навіть поважні організації. Зокрема, міська влада Флоренції подарувала буккросерам чотири тисячі книжок, що було «забуто» на ринках міста та у приміщенні мерії.

«Книгообіг не тільки не може зашкодити книготоргівлі, а, навпаки, комусь допоможе дізнатися чи згадати, що це за насолода – читання», – захоплено розповідає прес-аташе одного з найпопулярніших французьких видавництв Жан-Марк Брессон. Видавництво подарувало рухові, який у Франції має назву «PasseLivre», кілька сотень книжок.

В Україні буккросерів поки що кілька десятків, та всі передумови для розвитку процесу є, вважає Олексій. «Люди в нас традиційно багато читають, а книжки, до речі, недешеві, тож книгообіг навіть із практичної точки зору цілком привабливий, – розповідає студент. – Коли я знайшов свою першу книжку, збірку оповідань Конан-Дойля, почувався невимовно щасливим. Прочитав її за день і, впевнений, літературні твори справили куди більше враження, оскільки потрапили до мене саме шляхом книгообігу. Книга, отримана таким випадковим способом, – як послання у пляшці посеред океану».