Момент істини для канонірів
«Арсенал» поступився в шести зустрічах поспіль
Передостанній цього року календарний матч матиме для канонірів особливу вагу. Програвши в шести попередніх зустрічах, «Арсенал» опустився на п’ятнадцяте місце в турнірній таблиці й опинився в аутсайдерській зоні. Чи спроможна команда, в якій відбулися кардинальні зміни на капітанському містку, виправити ситуацію, засвідчить завтрашній поєдинок з амбітним, але нестабільним восени волинським клубом.
Аж так погано столичні «муніципали» не виступали в жодному з попередніх сезонів. Чотирьох поразок поспіль вони зазнали в одинадцятому чемпіонаті країни, прем’єрному для себе, до речі. П’ятьох – у тринадцятому, коли обов’язки «головного» виконували спочатку В’ячеслав Грозний, а потім – Сергій Краковський. Але тоді турнір котився до фінішу й загрози розставання з елітою не було. Нині ситуація схожа – Олександра Баранова заступив Олександр Заваров, однак її наслідки можуть стати й катастрофічними: надолужити згаяне навесні, як правило, неможливо, що підтверджує і гіркий досвід «Оболоні», «Борисфена», «Карпат» і «Зірки», котрі розпрощалися з вищоліговим статусом за підсумками двох попередніх чемпіонатів України. Тому в двох останніх цього року поєдинках «Арсенал» мусить прагнути турнірного максимуму, щоб створити бодай незначний запас міцності перед другим колом. Аналізувати причини невдалого виступу ніколи не буває рано – гірше, якщо до цього вдаються запізно. Хоча в цьому випадку й особливого напруження розумових здібностей не потрібно: кадрова політика в «Арсеналі» не витримує жодної критики. І мова не тільки про тренерський штаб, а й про футболістів: якісний добір виконавців аж надто низький, а в цілому представницька команда просто недоукомплектована… І все-таки розраховувати на перемогу в матчі з лучанами цілком реально. По-перше, тому, що каноніри грають вдома, а за інших, відносно рівних умов, саме ця подробиця зазвичай стає вирішальною. По-друге, «Волинь» хоча й потужніша кадрово, проте не без проблем у груповому маневрі, на чому й має зосередити тактичний удар Заваров з помічниками. І ще дуже важливий момент: останні чотири матчі з «Арсеналом» лучани виграли із загальним рахунком 7:3, а такі серії мають і негативний вплив на переможців… Одне слово, відступати канонірам і справді нікуди: настав момент істини для кожного з них і для команди в цілому. Від того, чи спроможна вона піднятися над тимчасовими незгодами так, як піднялися свого часу над особистим меркантилізмом піонери муніципального клубу, залежить і місце «Арсенала» в підсумковому реєстрі п’ятнадцятого чемпіонату країни.
«АРСЕНАЛ» проти «ВОЛИНІ»: 17.07.2002. Київ – 8:1 (Апхазава, 28, 46, 53, Окодува, 37, 56, Коновалов, 59, пн, Полтавець, 63, 82 – Гончаренко, 19, пн). 01.06.2003. Луцьк – 1:0 (Полтавець, 58). 14.09.2003. Київ – 1:0 (Островський, 90). 02.05.2004. Луцьк – 1:2 (Бабич, 50 – Гащин, 45, Сачко, 79). 24.10.2004. Луцьк – 1:0 (Сачко, 32). 09.04.2005. Київ – 1:2 (Аникеєв, 51 – Сачко, 3, Крунич, 47). 23.07.2005. Луцьк – 1:2 (Окодува, 34 – Товкацький, 47, Сачко, 67).