Щедра рука не зубожіє

Сьогодні Міжнародний день інвалідів. Про складне життя цих людей ведеться багато розмов, до того ж на різних рівнях. Але, на превеликий жаль, буває, що розмовами все й закінчується. А людям потрібна конкретна допомога.

Хотілося б дочекатися уваги й з боку державних структур у вирішенні таких питань як реабілітація інвалідів, забезпечення роботою, облаштування побуту, безбар’єрного доступу до медичних та громадських закладів, санаторно-курортного лікування.

Мало хто замислюється над тим, що завтра може несподівано поповнити наші ряди. Чому вже кілька років не надходять асигнування на забезпечення інвалідів протезно-ортопедичними засобами? Чому в громадських місцях зникли об’яви «Інваліди обслуговуються позачергово»?

Нас можуть принизити, виштовхати з державного і приватного транспорту, відмовити в пільговій купівлі ліків, бо «не надійшли кошти». Кожен із нас жодного дня не може прожити без ліків. А як вони дорого коштують! Ми змушені по всьому місту шукати аптеки, де для інвалідів роблять хоча б якісь пільгові знижки.

У інвалідів є ще й духовні потреби – це насамперед відвідування храму божого, а також театрів, музеїв. На жаль, не всім нам це не під силу.

Хоча знаходяться милосердні меценати – благодійники, які не розсипають навсібіч обіцянки, а роблять конкретну справу. За це ми їм щиро вдячні і говоримо: «Щедра рука не зубожіє: хто дає, тому воздається».

Катерина ЮР’ЄВА, голова Подільського районного товариства інвалідів «Єдність» м.Києва

(Продовження теми на стор. 5)