Два кольори передвиборної контрагітації
Контрагітація та негативна пропаганда почалися ще до офіційного оголошення виборчої кампанії. І нині вже шириться Україною друкована продукція, яка компрометує ту чи ту політичну силу. То з’явиться календар з оголеною Юлією Тимошенко, то хтось розповсюджує листівки з логотипом Блоку Литвина «Ми», але дописавши знизу «діти Кучми».
Колишній віце-прем’єр із гуманітарних питань Микола Томенко поділяє контрагітацію на «білу» та «чорну». Перша – цілком законна і, як правило, її автор відомий. Спрямовано таку пропаганду проти конкретної особи. Прикладом її є навіть негативні висловлювання Віктора Ющенка на адресу Юлії Тимошенко та її уряду. Звісно, ніяких порушень законодавства у цьому немає.
«Чорна» пропаганда протизаконна. Замовник її невідомий. Систематична кампанія з такої контрагітації здатна зіпсувати репутацію політиків, особливо, коли її проводять на кількох провідних телеканалах. Пан Томенко вважає, що ключові українські політичні діячі втратили за рік до 30-40 відсотків свого рейтингу не в останню чергу завдяки «чорному» піару проти них. Крім того, внаслідок подібного обливання брудом істотно знижується явка на виборах, бо електорат, зневірившись у своїх кумирах, просто не йде голосувати.
«Єдиний спосіб зробити, щоб «біла» агітація переважила «чорну», – публічні дискусії», – впевнений колишній віце-прем’єр. Він пропонує влаштувати після виборів полеміку потенційних претендентів на пост прем’єра Юлії Тимошенко та Віктора Януковича. Непогано було б організувати і дебати кандидатів у спікери нової Верховної Ради Володимира Литвина та Олександра Мороза.
Та хоч як, а, радше за все, «чорнуха» переважатиме під час виборчих перегонів. У цьому впевнений народний депутат Микола Баграєв. Не виключено, що незаконна пропаганда становитиме не менше, ніж 50 відсотків усієї контрагітації.
Але найголовніша проблема полягає в тому, що майже ніхто із замовників компромату не був покараний. Допомогти в такій ситуації можуть зміни до законодавства. Тепер замість спростування неправдивої інформації передбачено право особи на відповідь. Директор Інституту медіа-права Тарас Шевченко пояснює, що, спростовуючи дані, політик ніби виправдовується в очах аудиторії. А під час відповіді на образу він просто розповідає про свою позицію. За словами пана Шевченка, якби за зміни проголосували рік тому, то Віктор Ющенко мав би змогу безплатно виступати на телебаченні ледь не після кожної передачі «Проте».
Хоча і механізм відповіді має недоліки. Як, наприклад, спростувати неприємний колаж? Та й не всі судді нині обізнані з новою законодавчою процедурою. Тому Микола Томенко пропонує почати своєрідну просвітницьку роботу з журналістами й служителями Феміди. А ще доцільно організувати зустріч із керівництвом провідних ЗМІ й обговорити проблему контрагітації. Тоді сторони усвідомлюватимуть свою відповідальність за її поширення.