Після смерті матері маленького Романа люди частенько помічали на кладовищі. Він усе ніяк не міг збагнути, куди вона поділася. Отут була востаннє, тож звідси, міркував собі, має й вийти. Він дивився на матусин портрет і промовляв до рідного образу. Усе запитував неньку, коли та нарешті повернеться й, затамувавши подих, не відривав очей від фотокартки. Усе боявся проґавити ту мить, коли мама подасть хоч якийсь знак. Натякне, що чує його. Але вона мовчала…Знайомі заспокоювали Миколу Ігнатенка, який...