Пошите в одному екземплярі – то престижно
Осінь у Києві цьогоріч щедра на покази моди: одні закінчуються, а на порі вже інші. Ось і цими вихідними в столиці відбудеться VIII Міжнародний конкурс однієї сукні «Кришталевий силует». Його почесними гостями стануть VIP-жінки: Марина Кінах, Людмила Омельченко, Олена Семиноженко, Ганна Турчинова, Олександра Кужель, телеведучі, співачки, дружини послів. Журі очолить французький дизайнер Жан-Клод Житруа, якого величають «королем шкіри». Клієнти цього дизайнера – світові зірки. На інші сенсації варто чекати од відомих, і не дуже, українських законодавців моди, які змагатимуться в двох номінаціях: «Пред-а-порте де Люкс» і «Фентезі».
Ніде правди діти, в Україні є чимало відомих імен в індустрії моди, але зазвичай вони ховаються в підвальних бутіках.
– Український ринок насичений і на ньому вітчизняним дизайнерам важко реалізовувати себе, – наголосила Оксана Новицька, президент конфедерації дизайнерів і стилістів України. – Одного таланту недостатньо – потрібні ще й чималі капіталовкладення.
Поки що ексклюзивний стрій – це пристрасть і потреба еліти, а пересічні українці вимушені купувати «наряди» здебільшого на базарах. Звісно, якість такого товару не найкраща. Але наразі іншого виходу немає. До супермодних бутіків заходить лише той, хто має у своєму гаманці солідну суму. Донедавна можна було пошити ексклюзивний одяг у модистки – у кожному мікрорайоні були свої ательє мод. Нині їх залишилося небагато – проблеми є з кваліфікованими кадрами, устаткуванням, замовленнями, зарплатою.
У 90-ті роки кращі закрійники, швачки подалися в базарний бізнес, адже треба було якось виживати. Та й до професійно-технічних училищ не вельми поспішали випускниці шкіл. Я свого часу також любила сідати до швейної машини, брати в руки спиці й пряжу, тому й не боялася зустріти жінку в такому вбранні, як на мені. Нині не морочу собі голову – купую все на ринку або в магазині.
Індустрія моди в Україні існує, хоч і в зародковому стані. Маємо своїх дизайнерів, стилістів, віднедавна навіть існує конкурс на такі спеціальності. І швачки, і закрійники конче потрібні. Як зазначила Оксана Фурса, керівник проекту «Кришталевий силует», нині звичайна швачка «коштує» 300 у.о, а класна – усі 600-700 у.о. Це свідчить про те, що ми поволі оговтуємося від турецько-китайського конвеєрного ширвжитку і хочемо одягатися красиво, оригінально. Що ж до ексклюзивного вбрання, то навіть скромні сукня чи костюм, пошиті в одному екземплярі, – то вже престижно, шляхетно.
А що робити з «кришталевими» силуетами, які відпрацювали свій вік на прийомах, на сцені, в телеефірі? Оксана Новицька воліла б повісити їх за скло в музеї колекційного вбрання. Поки що це – мрія, як і добрі зали для показів мод. Та, можливо, вже незабаром, скажімо, про нашого дизайнера Айну Гасе писатимуть, як про всесвітньо відомого майстра, яка виводитиме і на паризький подіум красивих українських моделей у вбранні від Гасе. Так має бути!