Друге життя панельних «коробок»
У той час, як українці переймаються проблемою мати хоча б якесь житло, у європейців, які, зазвичай, вже за кілька років можуть придбати собі пристойну квартиру або ж узяти на неї вигідний кредит, нині інші, більш приємні клопоти. Якими, сподіваюся, невдовзі перейматиметься більшість киян.
Якою має бути температура холодної та гарячої води, товщина цеглини у стіні квартири – найпопулярніші теми розмов серед австрійців, швейцарців, німців. Це дослідили єесівські фахівці, які переймаються проблемами доброботу своїх громадян.
«Червоний та жовтогарячий – це погано. Темносиній та блакитний – добре», – такими є висновки інженерів наукового Центру системних досліджень довкілля німецького Касселя, які вивчають термографію кожного будинку свого міста, адже це допоможе дізнатися, де саме втрачається дорогоцінна теплова енергія.
Поверхні, які найбільше нагріваються й, відповідно, віддають багато тепла назовні, – це передусім стики панелей та вікна. Бетонні плити панельного семиповерхового будинку завжди чорного кольору – типовий взірець соціалістичної архітектури, яких у Східній Європі ще налічується сотні тисяч. Більшість із них потребує капітального ремонту й вже давно не відповідає сучасним екологічним вимогам.
Зносити чи все ж таки спробувати модернізувати – питання, яке нині гостро стоїть перед багатьма комунальними господарствами Центральної Європи. А нещодавно фахівці кассельського Центру системних досліджень довкілля та їхні угорські колеги довели, що й панельну багатоповерхівку можна перетворити на комфортне та економне житло.
Сірі масиви бетонних коробок, якими перенасичений і Київ, ховають у собі величезний потенціал заощадження енергії. Якщо взяти таку умовну величину як літр палива на квадратний метр житлової площі, то в панельних будинках вона становить 25 літрів нафтопродуктів на рік. Тобто майже вдвічі більше, ніж в однаковій за розміром квартирі у Західній Європі.
Так, у сусідній Угорщині серед мешканців будинку міста Дунауйвароша провели опитування. Чи згодні вони залишити свій дім та перебратися до іншої оселі. Переїздити в інший район міста не захотів жоден мешканець. Усі одностайно висловилися за перебудову. «Нас тут усе влаштовує: транспортне сполучення, магазини, багато зелені. Єдине – взимку з вікон постійно тягне холодом, а влітку ми потерпаємо від нестерпної спеки», – кажуть мешканці.
Експериментний будинок «одягнули» у нову ізоляційну 16-сантиметрову оболонку. Ці полістиролові плити перекрили «теплові містки» між бетонними блоками. Дах теж ізолювали, так само, як і труби водогону та опалення. Звичайне віконне скло замінили потрійним зі спеціальним покриттям, яке повертатиме теплове випромінювання назад у приміщення. Щоб захистити помешкання від літнього сонця, всередині вікон вмонтували жалюзі. На південному боці будинку розмістили сонячні колектори. Саме завдяки їм мешканці отримали більшу частину теплої води. А щоб змінити зовнішній вигляд будівлі у цілому, на його даху змонтували зимовий сад.
За попереднім кошторисом, витрати на облаштування одного квадратного метра житлової площі мають не перевищувати 200 євро. «Не дешево, звичайно, – кажуть у Центрі системних досліджень довкілля. – Але якщо ціни на енергоносії та нафту зростатимуть такими ж темпами, то інвестиції окуповуватимуться досить швидко».