Володимир ГОЛОВАЧ: «Прийшов час київської політики»
Завтра офіційно стартує передвиборна кампанія. Певно, найзапеклішою боротьба за депутатські мандати і за крісло мера буде в Києві. Про особливості минулих і наступних виборів нашому кореспонденту розповідає заступник голови Української партії «Єдність», лідер фракції цієї партії у Київраді Володимир Головач.
– Володимире Володимировичу, минулі президентські вибори, на превеликий жаль, внесли певний розкол між мешканцями східних і західних областей. Якою ви бачите роль столиці в знятті цього тертя вже під час виборів до рад усіх рівнів 2006 року?
– Давайте будемо відвертими. Розкол (якщо так можна з певними застереженнями назвати недружнє ставлення представників різних регіонів один до одного) – це наслідок спецоперації політтехнологів. У тому числі й зарубіжних. А в українських політиків не вистачило розуму і почуття національної гідності, щоб не піддатись на цю провокацію. Якби у цих політиків на першому місці була Україна, а не влада і гроші, то такої вакханалії, спрямованої на розгойдування засад української держави, не відбулося б.
На жаль, тут діяли й певні об’єктивні чинники. Це – культурно-історичні та мовні відмінності між різними регіонами. І не лише по лінії Схід-Захід. На цьому й зіграли. А дехто й зараз не може зупинитися. На мою думку, спрацювало й те, що кожен регіон вважав кандидата в президенти своїм. Звісно, Донбас боровся за вихідця з Донецька, а Галичина – за свого висуванця. Але, хоч би як там було, доля виборів вирішувалась у столиці. І справа не лише в такому феноменальному явищі, як Майдан. Головне, що Київ не прийняв провладного кандидата. Це був свідомий вибір і кияни на ньому наполягали. Після цього всі в Україні зрозуміли, наскільки виросла політична вага столиці. Звичайно, цьому передував колосальний прорив Києва в соціально-економічній сфері. Окрім того, в столиці, ніби в горнилі, «переплавляються» представники усіх куточків держави. Недарма Київ тепер вважають політичним барометром країни.
Додайте до цього нову пропорційну систему виборів до парламенту. Неважко здогадатись, що партійні еліти представлено переважно киянами. Тому вважаю, що прийшов час київської політики. Як власне відбувається й у переважній більшості країн світу – велика політика твориться у столицях. Київ здатен виконати свою велику історичну місію – об’єднати Україну, і він це зробить.
– На прес-конференції, присвяченій обранню Подільською районною радою свого виконавчого комітету, ви сказали, що боротьба за столицю була, є і буде, але краще, щоб за неї боролись кияни, а не олігархи. Що мали на увазі і якою буде участь Української партії «Єдність» у цій боротьбі?
– Річ у тім, що я не бачу принципової різниці у політичному розкладі політичних сил, які були на виборах 2002 року і тепер. Йдеться не про вибори до Верховної Ради України. Тут більш менш спектр політичних уподобань киян відомий. Йдеться про вибори Київського міського голови та депутатів Київради і районних у Києві рад. Свої претензії на владні повноваження в столиці наразі представляє цілий ряд політичних угруповань.
Власне, змінюються лише представники різних бізнесових кіл, які виношують свої плани щодо Києва. А кияни і Українська партія «Єдність», яка завжди стояла на сторожі інтересів міської громади, залишаються перед вибором – захистити позиції територіальної громади міста чи поступитися перед черговим натиском олігархів.
Якщо 2002 року місцеве самоврядування в столиці одержало серйозну перемогу і партія «Єдність» не дозволила «роздерибанити» Київ, то тепер нас чекає ще жорсткіша боротьба. Але ми приймаємо виклик. Українська партія «Єдність» заявляє про свій вступ у передвиборні перегони як до Верховної Ради України, так і до міської і районних рад. Ми не збираємося без бою здавати свої позиції.
А тому йдемо на вибори, і нам є що запропонувати киянам. Це концепція децентралізації державного управління та розвиток місцевого самоврядування в Києві. І перша ластівка у цьому процесі – згадане вами обрання Подільською районною в місті Києві радою свого виконавчого комітету та скасування районної державної адміністрації. Це якраз той шлях, яким нам треба йти, щоб за Київ боролися лише кияни. Боролись і перемагали.