Щоб сантехнік не був шахраєм
Про реформування житлово-комунального господарства говорять давно і на всіх рівнях. Хтось пропонує ліквідувати жеки взагалі, інші наполягають на створенні будинкових об’єднань, які регулювали б, хто і за який кошт обслуговуватиме мешканців багатоповерхівок. Але й ті й інші солідарні в одному – сьогоднішнє обслуговування житлово-експлуатаційних управлінь застаріло і морально, і фізично. І з цим не посперечаєшся. А доки у владних кабінетах чиновники зважують усі «за» і «проти» майбутньої перебудови ЖКГ, комунальники починають експериментувати на благо згаданого вище громадянина. Інколи, щоправда, останній довідується про отой нав’язливий сервіс випадково. І неприємно буває здивований. Один із таких «експериментів» для його ініціаторів закінчився сумно, і припинили його лише завдяки втручанню правоохоронців, які з’ясували, що самозванці-експериментатори за 10 місяців своєї «діяльності» встигли обібрати довірливе житлове управління, від імені якого діяли і, відповідно, мешканців будинків на кількасот тисяч гривень. Натомість обіцяних послуг від них так ніхто і не дочекався.
– Звісно, подальше існування системи обслуговування житлово-комунального господарства в нинішній формі достатньо неефективне, – каже директор комунального підприємства «Житловик» Іван Панібратов. – Яскравий доказ того – стан більшості столичних багатоповерхівок. Нещодавно пропонували ліквідувати жеки і передати всі жеківські обов’язки й повноваження об’єднанням власників багатоповерхових будинків (ОВББ). Ідея створення таких об’єднань сама по собі непогана, адже за її реалізації обслуговування будинків буде цілком покладено на цей новостворений орган, і самі мешканці вирішуватимуть, які послуги обирати й хто їх надаватиме. Утім, після докладних підрахунків з’ясувалося, що за такої системи успішно обслуговуватимуться лише нові будинки, що мають по 4-5 під’їздів. І лише за умови хоча б 80-відсоткової сплати за обслуговування будинку. За такої системи обслуговування, без допомоги жеку, численні «хрущовки» та 16-поверхові будинки з одним-двома під’їздами через короткий час опиняться в борговій ямі.
На думку фахівців-комунальників, це невідворотна ситуація, адже, якщо ви маєте борг за квартиру та її обслуговування, жеківський сантехнік через день чи два все одно до вас прийде, а приватник, якому передаватимуть на обслуговування будинкові мережі, поглянувши на ваш несплачений рахунок, відмовить у будь-яких послугах. При ліквідації жеків вирішення всіх аварійнооперативних питань на деякий час практично призупиниться, а виселення через значну заборгованість стане набагато реальнішим. Не потрібно забувати, що на жеки покладено чимало інших функцій, зокрема паспортизація, облік житла. Інша проблема, котру, як виявляється, можна розв’язати лише за умови існування жеків, – це ліквідація заборгованості з комунальних платежів за рахунок знецінених вкладів населення у колишньому Ощадбанку СРСР. Отримані таким чином кошти – це, по суті, віртуальні гроші. Постачальників послуг зобов’язали їх приймати в рахунок боргів. Одначе цими «грошима» ані зарплати не виплатиш, ні необхідних для ремонту будівельних матеріалів не придбаєш. Тож для багатьох підприємств сфери обслуговування комунального господарства це стало серйозною проблемою – гроші начебто й є, але їх немає. Яскравий приклад – кооперативні будинки, які боргів перед постачальниками не мають. Грошові чеки вони отримали, а подіти їх нікуди. Бо за умовами такої системи погашення боргів, чеками можна розрахуватися лише з постачальниками – «Київводоканалом», «Київгазом».
– Наше підприємство обслуговує будинок, загальна заборгованість мешканців якого близько 105 тисяч гривень, – веде далі Іван Панібратов. – Борги активно погашають, але чеками. Наші фахівці проаналізували ситуацію, й з’ясувалося, щомісяця, обслуговуючи цей будинок, ми недоотримуємо близько 12-15 тисяч гривень. Хоча формально борги наче й погашаються.
Проблема сплати заборгованості залишається актуальною в усіх підприємствах житлово-комунального господарства. Утім, на думку фахівців, значна кількість киян таки й справді зрозуміла, що за умови несплати за комунальні послуги, поліпшити їх якість неможливо. Для «малосвідомих» найдієвіший спосіб впливу – суд. Причому, вдається досягнути не тільки матеріального ефекту, а й стимулювального.
– У нас проблемою заборгованості займається окремий юрист, – пояснює Іван Панібратов. – Звістка про судовий позов до котрогось із мешканців будинку дуже швидко поширюється серед сусідів. Результат позову – це, зазвичай, реструктуризація боргу й поступова його виплата. Але сам факт, що на сусіда позивали до суду, активно стимулює інших боржників розрахуватися за комунальне обслуговування. До того ж зусилля всіх співробітників підприємства спрямовані на своєрідну профілактику. Двірники, прибиральники нагадують боржникам щотижня про їхній статус. Тож динаміка сплати боргів поліпшується. У будинках, що перебувають на балансі нашого підприємства, рівень сплати «живими» грішми за надані послуги сягнув 90 відсотків. Півтора роки тому, коли я очолив КП «Житловик», цей показник не перевищував 70 відсотків. Звісно, можна відкинути всі моральні аспекти цієї проблеми і за значну заборгованість просто виселяти людей. Згідно із законодавством, за певних умов, можемо чинити й так. Але ми намагаємося уникати такого способу вирішення цього питання. За час моєї роботи з будинків, якими ми опікуємося, не було виселено жодного мешканця. Теоретично за борги можна виселити людину з квартири до гуртожитку, але з нього куди виселяти? А більшість будинків, що в нашому підпорядкуванні, саме такі. Щоб наважитися на таке, мабуть, треба бути зовсім бездушною людиною, і керуватися лише матеріальним зиском. Тож нинішня система хоча й недостатньо ефективна, але досить соціально-лояльна.
Звісно, роботу жеків потрібно вдосконалювати, але про повну їх ліквідацію не повинно йтися. Передача повноважень жеків у руки приватних структур у будь-якій формі спричинить соціальне невдоволення й протести. Це вже питання політичне, тож і вирішення потребує не радикального, а зваженого, поступового. Зрозуміло, що це вимагає часу. Варто згадати нещодавню ліквідацію ДАІ.
На роботу жеків скаржаться й, мабуть, скаржитимуться допоки вони існуватимуть. Тож у приймальній КП «Житловик» постійно є люди. Звісно, не дуже приємно вислуховувати про недоліки у своїй роботі, але й тут відвідувачам пішли назустріч.
– Ми відмовилися від системи прийомних годин, хоча вони офіційно й існують, – каже Іван Панібратов. – За своєю структурою наше підприємство – це великий жек, але є й свої особливості. Будинки, які обслуговують наші працівники, «розкидані» по всіх 10 районах Києва. Враховуючи цей факт, ми завжди готові прийняти й спробувати допомогти мешканцям, не обмежуючи їх годинами прийому. Головний офіс підприємства в центрі міста й дістатися його не так уже й легко. Така ситуація склалася історично. Раніше КП «Житловик» було структурним підрозділом об’єднання «Київбудматеріали», діяльність якого охоплювала всю столицю. Кілька років тому, реорганізувавшись у самостійну структуру, підприємство почало занепадати. Близько 130 гуртожитків та готельок, що перебували під опікою підприємства, попереднє керівництво передало до комунальної власності. Мешканці деяких гуртожитків, що отримали статус житлових будинків, нині навіть виступають із проханням розпочати зворотній процес. Адже за нового статусу вони залишилися сам на сам із комунальними проблемами і рівень обслуговування значно погіршився. Тож така ситуація свідчить про цілком виправдану потребу в такому підприємстві, як «Житловик».
Нині ж разом із початком опалювального сезону, за словами керівника, співробітникам підприємства доводиться розв’язувати чимало проблем, ліквідовуючи їх у режимі «швидкої допомоги», чимало недоліків і в зношених комунікаційних системах.
– За ідеальних умов роботи варто б займатися профілактичними роботами, запобігаючи можливим проблемам та аварійним ситуаціям, а не латати дірки нашвидкуруч, – міркує Іван Панібратов. – Хотілося б, аби сантехніка, який сам, без виклику, прийшов перевірити стан труб чи обладнання, мешканці квартири не сприймали як шахрая чи зловмисника, а як свого кваліфікованого помічника.