На що не варто сподіватися

Свої думки з приводу результатів та наслідків подій 2004 року на майдані Незалежності висловили під час круглого столу представники центрів соціальних досліджень та політико-правових реформ. Одні вважають – святкувати немає що, інші – Помаранчева революція є важливим фактом історії української держави.

Основна проблема, на думку експертів, – зміна політичної еліти. Тобто в результаті виборів на чолі держави постав новий керівник, але система управління країною не змінилася. «У нас немає лідерів, є вожді. Адже вожді ведуть за собою, а лідери формують загальні цілі. Спочатку еліта обирає сама себе, а потім дозволяє це робити виборцям», – вважає президент Центру соціологічних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв. З цим твердженням погодився директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарних та політичних досліджень Володимир Малинкович, додавши, що з вересня цього року різко змінилася політична лінія і це стало кінцем Помаранчевої революції, повернувши політичне життя країни на той рівень, з якого вона починалася. За його словами, Майдан – це утопія і жодна з його ідей не могла мати реального втілення.

Директор Донецького інформаційно-аналітичного центру Євген Копатько охарактеризував стан справ у державі так: «Ми входимо в зиму зі складною економічною ситуацією. У країні політична криза. Довіра до влади дедалі слабшатиме. Революціонери повинні піти, а їхнє місце мають посісти прагматики, які думають про майбутнє України, а не про найближчі вибори».

Але не всі так критично сприймають події річної давності. Володимир Шуваєв, представник Центру соціальних і політичних комунікацій, переконаний, що Майдан – громадянський феномен, який урізноманітнив політваріантність шляхів розвитку держави. Його підтримав і представник Центру досліджень політичних цінностей Олесь Доній. Він заявив, що не розчарований, бо не мав великих сподівань. Але Майдан допоміг українському народові відчути свою значимість і силу. Голова громадського об’єднання «Вибір» Іван Салій резюмував: «Святкувати безумовно потрібно. Але тепер народ знає: не варто сподіватися, що багаті поділяться і не треба надіятися на єдиного лідера».