Як гноми «штовхають» революцію

– Ідея цієї виставки в мене з’явилася після того, як повернувся додому з Києва, після Помаранчевої революції. Я подумав, що не може все закінчитися карнавалом перемоги, треба ще щось робити, – розповідає польський художник Майор Вальдемар Фидрих – натхненник і лідер відомого в Польщі у 80-х роках політично-мистецького руху «Помаранчева альтернатива», симпатик української Помаранчевої революції, побратим тих, хто стояв на Майдані за Свободу. Як і тоді в Польщі, і рік тому в Києві, на Майдані, пан Майор – у помаранчевій шапці, сповнений нових ідей.

Згадаймо з чого все почалося, як виник з ініціативи Вальдемара Фидриха легендарний рух «Помаранчева ініціатива» в Польщі в часи військової диктатури генерала Войцеха Ярузельського в середині вроцлавської опозиції. Студентський комітет солідарності, Рух нової культури висміювали комунорежим, систему і владу. Їхні антиурядові написи на стінах – то був протест проти режиму. Але влада замальовувала написи. І тоді на тих плямах на стінах з’явилися гномики. Ці гномики ще більше привертали увагу. Гномики-червонолюдки в помаранчевих шапках зажили слави, їх тисячами малювали в багатьох містах Польщі. Цей культурний феномен – «Помаранчева ініціатива» – тоді постав у сірій реальності польського життя 80-х років як добрий ґрунт для змін – політичних, соціальних, культурних.

Із 1986-го Вальдемар Фидрих розпочав серію акцій, виставок, що тривають дотепер. Ось і не зовсім звична для киян експозиція в Центрі сучасного мистецтва при Києво-Могилянській академії. Знімки, документи, помаранчеві панно нагадують про акції «ПА» – про революцію гномів 1988-го в Польщі, коли 10 тисяч осіб у помаранчевих шапках проводили маніфестацію проти уряду генерала Ярузельського, про акції проти заборони малювати на стінах, і – «святкування»
70-ї річниці російської Жовтневої революції у Вроцлаві… На фото – й миттєвості акцій «Помаранчевої альтернативи» в Україні восени-взимку 2004-го року. Було закуплено в Польщі 200 метрів помаранчевої тканини, на якій поляки написали свої побажання народові України. Цей сувій потім передали до Києва на знак підтримки наших демократичних змін. У кадрі і Руслана Лижичко – славна співачка – робить на спицях першу петлю помаранчевого шалика. Далі – поляки й українці продовжують плести помаранчевий шалик в ім’я дружби, щоб співачка вручила його Президентові Віктору Ющенку після перемоги на виборах. На фото – Помаранчева революція на екрані помаранчевого телебачення. Поряд – жовтогаряче панно, на якому розписалися президенти України Ющенко і Польщі Квасневський. У центрі експозиції найсолодший експонат – шоколадна голова Віктора Ющенка, на помаранчевому постаменті, під склом.
– Торік була й шоколадна голова кандидата в президенти Януковича, – нагадує пан Майор, – але вуха з’їли в Тернополі, у Хмельницькому – ніс, а доїдали у Вінниці. Було б добре, крім музею воскових фігур, створити і музей шоколадних, – додає пан Вальдемар.

Він охоче розповідає про свої поїздки Україною. «Стереотип Донецька, який з’явився під час революції, зник, коли побував на Донбасі, – каже. – Переконався, що політичні партії створюють диструкцію в Україні. Але ми всі в собі маємо великі можливості. Київ може стати центром культури».

Пан Вальдемар, якого люблять, а дехто і ненавидить, але яким захоплюються і який читає лекції у європейських університетах на теми вуличного театру, пише книги, представив у Центрі сучасного мистецтва і чотири фільми про «ПА». Останній – про «Помаранчеву альтернативу» в українській Помаранчевій революції.