Хлібодари без прибутків

– Напередодні Дня працівника сільського господарства ми нарешті дозбирали кукурудзу та соняшник. Тепер можемо трішки перепочити. Хоча який у сільського трудівника відпочинок, – розмірковує вголос керівник сільськогосподарського виробничого кооперативу (колишній колгосп) «Дружба народів» із села Жовтневе Переяслав-Хмельницького району Володимир Хижний.

Невеселий у переддень професійного свята в нього настрій. Але для цього є причини. Зернових цього року зібрано по 36 центнерів із гектара. Небагато, але  загалом урожаю могло б вистачити, якби собівартість вирощеного була нижчою. Господарство у збитках тому, що пшеницю, скажімо, III класу, купують у селян по 580-600 гривень за тонну. А така ціна не перекривала собівартості продукції. Цього року доводилося купувати міндобрива по 825 гривень за тонну (минулого року платили лише по 450 гривень). Протягом року ціни на пальне зросли з трьох гривень за літр солярки до 3,80. Саме через те нинішньої осені господарство засіяло озиминою замість 800 гектарів лише 500. Є інформація, що в деяких господарствах озимі взагалі не сіяли.

– Може, молоко, Володимире Савелійовичу, у «Дружби народів» рентабельне та прибуткове?

– На жаль, виробництво молока принесло нам 400 тисяч гривень збитків. Тож, виходить, і велику рогату худобу утримувати невигідно. Ми не маємо жодної підтримки ані з боку профільного міністерства, ані безпосередньо від держави.

– Може, після вступу до СОТ щось зміниться?

– Очевидно, що від вступу  до СОТ, зокрема, наше господарство нічого не виграє. Тільки програє, бо ми не витримаємо конкуренції із зарубіжними товаровиробниками. Я розумію, що членство в СОТ дає багато переваг. Але що стосується вітчизняного сільгоспвиробника, краще йому допомогла б рідна держава.