Якщо верхи не хочуть…

Мабуть, відсоток українців, які попри все вірили, що 19 листопада ц.р. відбудеться Об’єднавчий Собор, на якому єпископи УПЦ КП і УАПЦ створять Українську Помісну Православну Церкву і залишатиметься чекати томоса про її визнання від Вселенського Патріарха Варфоломія, якщо й не дорівнював нулеві, то десь наближався до нього. І все ж, автор цих рядків належав саме до цієї меншості. Як це у Лесі Українки, contra spem spero – без надії сподіваюся.

На жаль, скептики, а точніше, реалісти мали-таки рацію. Предстоятель УПЦ КП Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, архієпископ Переяслав-Хмельницький Димитрій (Рудюк), керівник прес-служби Київського Патріархату ігумен Євстратій (Зоря) зібрали 17 листопада журналістів аж ніяк не для того, щоб поділитися приємною звісткою. Єпископат УАПЦ, зокрема владики Львівської та Івано-Франківської єпархій, які й під час жовтневих зустрічей не приховували своєї «особливої позиції», взяли-таки гору. Офіційно представникам УПЦ КП було оголошено про «неготовність» УАПЦ до Об’єднавчого Собору, але всі зрозуміли, що питання загнано до глухого кута.

Зараз про це вже можна сказати, та це й не було такою вже таємницею. Київський Патріархат веде об’єднавчий процес із УАПЦ не перший рік. Консультацій і перемовин було не менше, ніж китайських попереджень американському імперіалізмові. Тож цього разу, беручи до уваги минулорічний досвід, УПЦ КП було вирішено поставити партнера в такі умови, щоб звести до мінімуму його чергову спробу ухилитися «під благовидним приводом». Тобто єпископат УАПЦ мусив виявити свою справжню позицію щодо створення УППЦ. Як з’ясувалося, вона негативна.

Та річ у тім, що позиція єпископату, м’яко кажучи, не зовсім збігається з позицією парафіян УАПЦ і низового духовенства. Безліч фактів свідчить про те, що на місцях хочуть і давно готові до створення Помісної Церкви. Саме тому Київський Патріархат із чистим сумлінням, вичерпавши всі можливості щодо діалогу з верхами УАПЦ, звернувся до вірних і духовенства Української Автокефальної Православної Церкви із закликом здійснити це об’єднання на рівні благочинь. Єдиний принцип, на якому при цьому було наголошено, – безумовна добровільність.