Правда про Нюрнберзький процес
Двадцятого листопада 60 років тому розпочався міжнародний Нюрнберзький трибунал над фашистською Німеччиною, що тривав майже рік. Блок переможців Другої світової війни у складі США, СРСР, Франції та Великої Британії визнав злочинними організаціями: керівний склад Націонал-соціалістичної партії Німеччини, гестапо, службу безпеки СД та охоронні загони СС. 11 вищих керівників армії Третього рейху трибунал засудив до страти. Інші отримали різні терміни ув’язнення. Прокоментувати події Нюрнберзького процесу ми попросили відомого історика, директора Центру українознавства, доктора історичних наук, професора КНУ ім. Т. Шевченка Володимира Сергійчука.
– Володимире Івановичу, яке значення, на вашу думку, Нюрнберзький процес мав для повоєнного світу?
– Це був перший міжнародний трибунал, який засвідчив, що світове співтовариство, за певних обставин, може знайти спільні інтереси. Особливо, коли йдеться про засудження військових злочинців, з вини яких пролилася кров мільйонів людей. Нюрнберзький процес поклав початок існуванню схожих правових інституцій. За його прикладом нині діє міжнародний трибунал, який судить військових злочинців на території колишньої Югославії.
– Що цей трибунал дав українцям?
– Наведу такий приклад. Тодішній студент Інсбрукського університету (Австрія), уродженець Львівщини Володимир-Юрій Данилів задумався: «Якщо судять гітлерівців, які вчинили злочини, внаслідок яких загинули десятки мільйонів людей, то чому не судять більшовицький режим, що спричинив більші жертви?» Тому Данилів, вже будучи відомим правником у Торонто, 1983 року, в 50-ту річницю Голодомору виніс питання на Світовому конгресі вільних українців про те, щоб зорганізувати трибунал над більшовицькими злочинцями, які здійснили акт геноциду нашого народу в 1932-1933 роках. Завдяки активній діяльності Даниліва українській діаспорі 1988 року вдалося провести два судових засідання над більшовиками. Трибунал, в складі якого не було жодного українця, але був учасник процесу в Нюрнберзі, визнав ті події геноцидом.
– Чи можна Нюрнберзький процес вважати судом не миротворців проти агресорів, а переможців проти переможених? Адже попри численні злочини фашистів, їхні судді теж були не святі. СРСР разом із Німеччиною окуповували Польщу, а Англія та Франція внаслідок Мюнхенської змови віддали на «розтерзання» Гітлеру Чехословаччину.
– Справді, ті, хто був причетний до розв’язання Другої світової війни, хто брав участь у вересні 1938-го в Мюнхенській змові, не лише штовхнули Гітлера на Чехословаччину, а фактично дали йому карт-бланш для походу в Східну Європу. А пізніше, одягнувши на себе тогу миротворців, судили переможених.
– Нині комуністи та проросійські сили заявляють, що в одному з томів Нюрнберзького процесу «чорним по білому» написано про засудження злочинів ОУН-УПА. Наскільки це відповідає дійсності?
– Нічого подібного там не написано. Все це гасла комуністичної пропаганди. Я бачив, як під час якоїсь телепередачі Наталія Вітренко розмахувала одним із томів матеріалів Нюрнберзького процесу, виданим у Росії ще за існування СРСР. Якби в нас було видано всі томи, що вийшли на Заході, із повною стенограмою, ми б побачили зовсім іншу картину. Справді, в одному з томів є протокол допитів німецьких офіцерів у в’язниці НКВД. Проте можна лише здогадуватися, за яких обставин вони попідписали все те. Адже ми знаємо, які свідчення давали соратники Сталіна Каменєв, Зінов’єв, Бухарін та інші. Вони навіть зізнавалися, що мали намір рити підземний тунель від Москви до Бомбею. Тому до цієї справи треба підходити комплексно, а не «висмикувати» за прикладом комуністів із матеріалів допиту німецьких офіцерів неперевірені факти. На Нюрнберзькому процесі не розглядали і не могли розглядати питання злочинності ОУН чи УПА. Тому що судили гітлерівських нацистів, проти яких боролися ті ж ОУН та УПА.
Повторюю, нам треба ознайомитися з повною стенограмою Нюрнберзького процесу, адже в тих томах, які не видав Радянський Союз, ми знайдемо багато документів, що свідчать про боротьбу УПА проти Гітлера. Крім того, в роки Другої світової війни на території Третього рейху існувало розгалужене українське націоналістичне підпілля, зокрема бандерівське, що вело боротьбу проти гітлерівського режиму, влаштовуючи саботаж, організовуючи підпільні антигітлерівські групи в таборах полонених та серед тих, кого вивезли на роботу до Німеччини. Зрозуміло, що ці дані невигідно було опубліковувати Радянській владі.
– Нещодавно, завітавши до Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, замовив матеріали Нюрнберзького процесу, видані вже після розпаду СРСР. На превеликий жаль, мені повідомили, що три останні томи вже давно кудись зникли. Це може якось бути пов’язано з політикою?
– Важко сказати. Якщо хочемо повернути історичну пам’ять, то маємо зробити все необхідне, щоб наші громадяни мали змогу ознайомитися із повною стенограмою цього процесу.
– Чи було на Нюрнберзькому процесі засуджено українську дивізію СС «Галичина»? Адже, як відомо, не всі схвалювали діяльність відділів СС.
– Загони СС були різними. Треба розрізняти партійні війська СС та фронтові частини.
Останні, до яких належала вищезгадана українська дивізія «Галичина», не підлягали юрисдикції Нюрнберзького процесу.
– Що ви можете сказати про справу батальйону «Нахтігаль». Серед лівих лунають звинувачення про його причетність до знищення польського та єврейського населення у Львові?
– Це не відповідає дійсності. Міністр Федеративної Республіки Німеччини Теодор Оберлендер засвідчив, що українці не брали участі у знищенні польських професорів у Львові. Цим займалася німецька зондеркоманда СД, що увійшла до Львова 1 липня 1941 року, наступного дня після «Нахтігалю». Ще раз наголошую: німецький демократичний суд розбирався в цьому питанні і визнав, що українці не причетні до вбивств польських професорів і єврейського населення, яке їм закидала більшовицька пропаганда.
– Як покарали поліцаїв та тих українців, які разом із представниками інших радянських народів свідомо чи примусово воювали на боці німців?
– Фронтовиків не могли судити. Судили верхівку. За солдатів відповідали генерали. Вони й одержали відповідні вироки. Щодо рядових виконавців, то залежно від того, хто як завинив. Проте безпосередньо на Нюрнберзькому процесі рядових солдатів чи поліцаїв не судили. Пізніше могли переслідувати тих, хто вчинив тяжкі злочини. Такі окремі процеси відбувалися десятки років після війни.
– Нині деякі народні депутати та націонал-патріотичні сили України закликають провести Нюрнберг-2 над комуністами. Наскільки, на вашу думку, це можливо?
– За сучасної влади та політичної волі нинішнього керівництва це нереально.