Ікона собою накрила вогонь
Ще від часів проповіді апостола Андрія на Аскольдовій могилі збиралася перша християнська громада. Згодом на цьому місці збудували церкву Святого Миколи Чудотворця. Історія її бере початок від князя Аскольда, який в 60-ті роки дев’ятого століття охрестився разом із братом Діром. Деякі історики вважають, що Аскольд і Дір загинули за спробу утвердити християнство в державі. За віру вбиває новгородський правитель Олег братів чи через власні амбіції і бажання утримати владу? – запитання, яке не має однозначної відповіді. Та й чи потрібна вона? Головне, що на Угорській горі (місце поховання Аскольда) за наказом княгині Ольги збудували храм.
Із церквою на Аскольдовій могилі пов’язана ціла низка видатних імен. Князь Святослав, затятий язичник, знищив храм. Його відбудовує син Володимир. За часів Ярослава Мудрого при храмі було засновано жіночий монастир, а син Володимира Мономаха, князь Мстислав, зробив його чоловічим. Та попри всі історичні перипетії: чвари князів, напади ворогів, постійні перебудови – монастир вижив. Мабуть, сам Бог наділив його такою життєздатністю.
Наприкінці вісімнадцятого століття монастир переходить у підпорядкування до Миколаївського собору, який неподалік збудував Іван Мазепа, а сама Аскольдова могила стає монастирським цвинтарем. Згодом церкву перебудовують. На місці старого дерев’яного храму постає новий, мурований у стилі класицизму. Та з приходом до влади комуністів, для церкви (як і для країни) настають пекельні часи. Релігія – запеклий ворог комунізму, а ворогів знищують. Нарком освіти Володимир Затонський наказує закрити церкву, а Аскольдову могилу, як кладовище, ліквідувати. До його планів входило використати надгробні плити як матеріали для бюстів вождів революції. 1937 року відбулася сталінська «чистка». Володимира Затонського разом із дружиною розстріляли, і задум його не здійснився. Однак, кладовище зрівняли із землею, а Аскольдову могилу перетворили на парк. Церква ж стала парковим павільйоном-ротондою.
Минають роки, змінюється політична ситуація. Нарешті мрія про незалежність стає реальністю. Церква ж покірно чекає, доки про неї згадають у незалежній Україні. Таки згадали, та не держава, а греко-католицька громада, що на той час не мала свого храму. Греко-католикам дозволяють збиратися на Аскольдовій могилі, незважаючи на претензії з боку православних Московського патріархату. Церква ж перебувала в жахливому стані й потребувала негайної реставрації. Громада власними силами збирає кошти на відбудову храму. І хто знає, на скільки років розтягнулася б справа з відбудовою храму, якби не випадок...
До України приїздить президент Угорщини. Міський голова Олександр Омельченко разом із почесним гостем вирішили відвідати угорське місце в Києві (Угорська гора, де було поховано Аскольда). Гуляли вони по Аскольдовій могилі й побачили бідну, скромну церкву. Заходять до храму, щоб поставити свічки, а зі стелі капає, стіни облущені... Олександр Омельченко, побачивши таку «красу», аж зблід. І наказав негайно відреставрувати церкву. Греко-католики одразу ж узяли ініціативу в свої руки, а до вже накопичених коштів громади місто додало ще й свої, й почалася робота... Гуртом церкву відродили. За словами отця Ігоря (настоятеля церкви Святого Миколи Чудотворця), «стоїть вона сьогодні перлиною». І саме з молитви в храмі Миколи Чудотворця Папа Римський Іван Павло II почав свою подорож Україною. До речі, молився Папа перед образом Матері Божої Зарваницької (оригіналом). А з копією цього образу пов’язана містична історія.
Дерев’яну копію образу Зарваницької Божої Матері церкві Миколи Чудотворця подарував отець Мирослав із Зарваниці. Коли дарував, не знав, що його дарунок порятує церкву. В листопаді 1998 року зловмисники вибили вікно храму й вкинули запальну суміш. Почалася пожежа. Коли полум’я дійшло до ікони, вона впала й собою накрила вогонь. Пожежа вщухла. Ікона обгоріла, проте вціліла. Нині вона знаходиться в церкві й, кажуть, зцілює людей. Історія з пожежею набула розголосу. Знайшлося багато охочих подивитися на ікону-рятівницю. Одні йдуть з цікавості, інші ж вірять у дивовижну силу ікони. Й ті, хто вірить, зцілюються.