Дві книги і сюжет
«Книжковий світ-2005» назвав переможців – гран-прі «Книжка виставки» – «Україна – козацька держава» (видавництво «Емма», м.Київ) та ще багатьох у різних номінаціях.
Я чужинка у всьому, що існує під знаком «багато»: зокрема, у великих крамницях, ще більших ринках. Повертаюся звідти спустошеною й безбарвною. Але з дивним відчуттям, коли щось там придбаю: воно призначене саме мені і чекало, доки його заберу.
Після збіднілого раціо-ну в нашій державі (по одній українській книжці на десятьох дітей і п’ятьох дорослих) «Книжковий світ-2005», сьомий Київський міжнародний книжковий ярмарок, загрожував інтелектуальним перенасиченням. Адже упродовж чотирьох днів з 10 по 13 листопада, у експоцентрі «Спортивний» Національного університету фізвиховання та спорту України його відвідувачів манили до себе книжки майже трьохсот видавництв із дев’яти країн світу (крім вітчизняних – ще й із Великої Британії, Латвії, Німеччини, Польщі, Росії, США, Фінляндії, Франції). А до книг додавалися й близько ста різноманітних заходів – презентації, круглі столи, семінари, зустрічі з авторами тощо… Хотілося «спробувати» всього й одразу, але ж навіть лікарі зголоднілим радять: поступово, потроху… Та й гаманець не знаходив порозуміння з цінами.
Довелося відмовитись і від нестримного бажання дізнатися, «як перемогти в «Коронації слова» та про «вимисел і реальність в літературі й житті», від знайомства із «слов’янською міфологією у фантастичній літературі» й нагоди долучитись до ґав навколо скандальної версії книжки Панаса Мирного «Повія» в сучасній інтерпретації…
А щоб я принесла додому свій перший крам із книжкового ярмарку – вибране «З глибини» Михайла Коцюбинського, до якого передмову написала лауреат Шевченківської премії професор Києво-Могилянської академії Віра Агеєва, у місті Греноблі виготовляла з французькими дітьми писанки і продавала їх. На спеціально влаштованих українських обідах подавала власноруч наварені борщі й вареники наймолодша донька нашого класика Гната Хоткевича Галина, котра потрапила до Франції ще підлітком після Другої світової війни.
Хто сподвигнув пані Галину Хоткевич на таке меценатство – щоб у київському видавництві «Факт», яке очолює Леонід Фінкельштейн, видрукувати кілька тисяч примірників згаданої книжки Коцюбинського і одну частину накладу продати по 3 гривні у книгарнях Дніпропетровська, Донецька, Івано-Франківська, Києва, Луганська, Луцька, Львова, Маріуполя, Чернівців, а три тисячі цих збірок подарувати сільським бібліотекам? Жінка із Сумщини, у якої пані Галина зупинялася минулого літа. Вона розповіла, що виживати їй допомагають курочки, поросятко, «але у нас голод на книжки». І не лише в селі.
Коли студенти Віри Агеєвої пишуть у Могилянці роботи з української класики, вони змушені цитувати тексти здебільшого за сайтом Торонтського університету. Другим натхненником фінансової підтримки книговидання став для пані Галини батько, Гнат Хоткевич. Сто років тому, ще студентом, він на плечах носив папір до видавця, щоб видрукувати книжки-метелики, які потім по 5 копійок продавав по селах дядько Яків. А ще пані Галина Хоткевич за два дні до від’їзду в Київ натрапила на лист Гната Хоткевича Коцюбинському: «Ваші книжки я отримав, тож згідно з нашою домовленістю буду їх продавати…» Хоч Коцюбинський ставився до цього спочатку не дуже оптимістично (я знайшла це в його листі Гнату Хоткевичу від 19 серпня 1908 року): «У нас, бачите, нема читача. Найкраща книжка лежить роками по книгарнях».
Книжкова серія «Українська класика – меценатський проект» стартувала у видавництві «Факт» книгою М.Коцюбинського «З глибини. Повість. Новели» завдяки пані Галині Хоткевич і чекає нових меценатів.
А я побувала (і Галина Хоткевич теж) на презентації книги Дмитра Стуса «Василь Стус. Життя як творчість», теж виданої у «Факті». «Я читав і так хвилювався, що вставав, ходив, думав, знову повертався до цих важких і світлих сторінок…», – відгукнувся про неї академік Микола Жулинський. А Дмитро Стус розповів нам, що «писав не про героя, який десь там уже на п’єдесталі, а про те, як людина долає свій шлях від народження, крок за кроком, і стає зрештою тим, про кого потім говорять. Років із 15 шукав недоліки Василя Стуса. Ті, що знайшов, у книжці…»
Із виставки «Книжковий світ-2005» я повернулася додому із збіркою «З глибини» М.Коцюбинського, виданою коштом пані Галини Хоткевич, а також книгою Дмитра Стуса. А з ними маю і маленький сюжет про доньку і сина українських письменників Галину Хоткевич і Дмитра Стуса, котрі кожен по-своєму, продовжують життя своїх батьків-патріотів в Україні, з-поміж нас.