Ар’єрГАРД

В одній з публікацій, присвячених 150-річчю з дня народження Дмитра Яворницького, вичитав цікавинку: виявляється, радянські підкорювачі природи і полум’яні борці з українським буржуазним націоналізмом милостиво дозволили вченому зі світовим ім’ям здійснити невелику за протяжністю, але захопливу і символічну подорож через дніпровські пороги перед їх… затопленням. Уявляю, яких зусиль довелося докласти видатному історикові, чи не на колінах стояти, аби добитися цієї милості. Уявляю, як жадібно поглинав він очима Ненаситець та інші до ямочки, до найменшого горбочка знані запорожцями брили, як не міг стримати зрадливих сліз, незважаючи на присутність «еколога в цивільному», що, напевне ж, супроводжував Яворницького під час сумного плавання…

Гранітні пороги на Південному Бузі в районі острова Гарда в більшовицькому чорному списку були наступними. Так стверджують учасники спільної акції протесту «Гарду – так!», спричиненої початком добудови Ташлицької ГАЕС у Миколаївській області, – народний депутат України Іван Заєць, голова Національного екологічного центру України Сергій Таращук, його представник Олег Деркач, член президії туристичного клубу «4 сторони» Ігор Романенко, член центральної ради Громадянської пар-тії «Пора» Євген Дикий та інші. Вони ж констатують: чого не встигли зробити червоні приборкувачі стихій (не дійшли руки, бо почалися в них справи куди серйозніші і масштабніші – голодомори, репресії, чистки, висилки «окремих категорій ворожих елементів» і цілих етносів…), вирішила довершити наша, українська без усяких лапок і застережень влада. Нині відкинуту ще за часів Щербицького як недостатньо обґрунтовану і взагалі безперспективну з огляду на економічну доцільність добудову Ташлицької гідроакумулюючої електростанції поновлено. Пороги на Південному Бузі і острів Гард – унікальне «ядро» заповідника «Гранітно-степове Побужжя», що має наразі статус місцевого, але претендує (питання на контролі Президента України) бути Національним, опинилися під загрозою затоплення і безповоротного знищення.

Зрозуміло, наведена на початку аналогія з Яворницьким читача не переконає, особливо, якщо він не має уявлення про пороги як такі і не є прихильником водного туризму. Передбачали це й учасники акції «Гарду – так!» Тому, по-перше, довели до відома громадськості, про що, власне, йдеться, і, по-друге, максимально проілюстрували надані відомості фото- та відеоматеріалом.

Почнемо з того, чому більшовики так затято, так послідовно нищили український степ, його ріки й пороги. Та тому, що тут, у цьому середовищі, цьому унікальному і неповторному ландшафті українці формувалися як етнос. Якщо не брати до уваги карпатських річок, які практично пересихають улітку, Південний Буг єдиний в Україні та й, мабуть, і в Європі, де гранітні пороги збереглися в незайманому вигляді. І місце те – острів Гард. Утім, надамо слово фахівцям.

Сергій ТАРАЩУК: «Ця унікальна ділянка напрочуд добре збереглася. Понад 10 мільйонів років її не затоплювало море. Саме тут є виходи докембрійських порід – свідків творення нашої планети. Повірте, такі місця на Землі на пальцях можна перелічити. Чи ж дивно, що багатство флори і фауни цієї місцевості просто вражає – близько 150 видів рідкісних рослин і тварин, багато з яких занесено до Червоної Книги України. А п’ять видів квіткових рослин – ендеміки, тобто вони ростуть лише біля острова Гарда і більше ніде у світі! Якщо будівничі ТГАЕС довершать свою чорну справу, то з лиця Землі назавжди зникнуть смілка бузька, гвоздика бузька та інші. На території, про яку йдеться, понад 180 археологічних пам’яток, з них 33 – світового значення. Буго-Гардівську паланку Запорозької Січі захоплено описували Боплан, Яворницький та інші видатні мандрівники і вчені».

Олег ДЕРКАЧ: «Зіткнувшись із таким монстром, такою «державою в державі», як «Енергоатом», ми зрозуміли, що статусу «заповідника місцевого значення», добитися якого свого часу теж було непросто, Гардові явно недостатньо. Південний Буг атомники вирішили перетворити на таку собі «технічну водойму». Що означає знищити 11 південнобузьких порогів – цей неперевершений природний фільтр? Мало того, що питомий український ландшафт буде навіки загублено – течія ріки уповільниться, вода стане брудною. Новітні продовжувачі справи більшовиків, мабуть, думають, що все це ніяк не вплине на навколишнє середовище. Утім, вони діловито приступили до будівництва – беруть з території заповідника не тільки ґрунт, а й гірську породу, ту саму, докембрійську…»
Ігор РОМАНЕНКО: «З точки зору водного туризму, слалому втратити Гард означало б поставити хрест на цьому видові спорту. Острів і гранітні пороги мають шалену популярність в Україні та за її межами. Лише цього літа Гард відвідало близько 500 осіб. Зрештою, тут і тільки тут тренується національна збірна України з водного слалому, яка захищає честь нашої держави на світовій арені. А гранітний каньйон, який теж планується затопити, з року в рік слугує ідеальним полігоном для альпіністів. Подорож через пороги, як правило, взимку не проводиться. Але ми вирішили піти на це, аби привернути увагу до «заповідника місцевого значення» найширшої громадськості в Україні».

Іван ЗАЄЦЬ: «Те, що прихильники згубного для унікальної української пам’ятки природи та історії проекту несподівано перейшли в контрнаступ і мають успіхи, – факт дуже тривожний, але й показовий. Притупилася, вочевидь, екологічна чутливість, пильність як у влади, так і в громадськості. Що з того, що в результаті комітетських слухань і виїзного засідання в Миколаївській області Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи поклав на стіл Президента України Рішення, в якому нагадує про Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015 роки» за №1989 від 21.09.2000 року, де зокрема передбачено протягом 2003 – 2005 років створити Національний природний парк «Гранітно-степове Побужжя» на базі однойменного Регіонального ландшафтного парку? Це Рішення й досі припадає пилом. Зате атомники час не марнували – добивалися від Кабміну дозволу «обкатати» свій допотопний проект в обмеженому обсязі. Діставши «добро», вони тут же забули про «межі» і потужно взялися за будівництво. Чи треба комусь пояснювати, що таке велике будівництво в Україні, наскільки суворо контролюються у нас витрати коштів і будівельних матеріалів і наскільки важко при цьому «відмивати гроші»? Та хоч що б там казали, добудова ТГАЕС здійснюється всупереч Закону України, «тихою сапою», хоча й зухвало. Адже цинізм будівничих видно хоча б із того, що до руйнації Буго-Гардівської паланки вони приступили 14 жовтня 2005 року, тобто на Покрови, що є святом, особливо шанованим українськими козаками».

Євген ДИКИЙ: «При цьому «Енергоатом» не менш цинічно посилається на «ненатуралізовані» межі заповідника. Мовляв, не бачимо, де ваш ландшафтний парк починається. Що ж, не полишаючи традиційних форм цивілізованого протесту, зокрема пікетів Кабміну, ми приступимо до цієї самої натуралізації. Інакше кажучи, вирушаємо на Миколаївщину і починаємо усунення цих формальних недоробок».

На прощання Сергій Таращук сказав авторові цих рядків, що він, учений-зоолог, вірить у Бога і в те, що Господь не дасть знищити це українське диво, яким, без перебільшень, пишалася б будь-яка країна в Європі і світі. І берегла б її – додамо. Мені ж подумалося: їздимо нині світом до Японії включно, дивуємося-милуємося заморською екзотикою, вражаємося тим, як ті самі японці трусяться над кожним своїм незайманим куточком, камінчику не дають посунутися з місця… А ми, українці, живемо та й навіть гадки не маємо, що є в нас Гард. І тут ми, на жаль, не авангард, а ар’єргард світового співтовариства.