Засумували в парку каруселі...
Не знаю як для кого, а для мене нинішні осінні тумани – суцільний смуток. Оце б сидіти десь біля каміна чи теплої грубки, як у дитинстві, з цікавою книгою в руках і навіть носа не висовувати надвір. Саме на такий лад я налаштувалася минулої неділі. Та не встигла з того потішитися, як дзвінок у двері – на порозі гості: родичі із села. З двома онуками: Юрасем та Андрійком. Тож довелося змінити всі свої плани. Якщо дорослим можна показати Хрещатик, майдан незалежності, повести в золотоверхі собори чи на схили Дніпра, то чим порадувати малечу, аби поїздка до столиці запам’яталася їм чимось особливим?
– Якби ви приїхали влітку, то повела б вас у Гідропарк, де стільки всіляких гойдалок, каруселей, – сказала я. – Нині атракціони вже, либонь, готуються до довгого зимового сну.
– А, може, вони ще не заснули, – спохватився Андрійко. – Давайте поїдемо і подивимося.
Отож, вирушили до Гідропарку. І не даремно, бо ж, як виявилося, дитячі атракціони й справді ще в дії. По рейках бігали веселі вагончики, злітали в повітря на ланцюгах гойдалки, малеча осідлала коників, слоників і почувалася на каруселі вправними вершниками. Андрійко та Юрась не знали, куди їм бігти: чи до американських гірок, чи до автодрому…
– А чортове колесо у вас є, щоб подивитися на Дніпро із-за самісіньких хмар? – поцікавився у касира допитливий Андрійко.
– Поки що немає, але незабаром буде.
– Коли саме?
– Можливо, наступного літа. Про це краще запитати в господаря атракціонів Олександра Михайловича Кровкіна.
Хлопчики побігли вглиб парку і натрапили там на старі атракціони, які відпрацювали свій вік і вже не в змозі тішити дітей та дорослих. Чого доброго, обірветься поіржавілий ланцюг, чи стійка рухне. Минулого літа в Україні були випадки, коли з веселих атракціонів люди потрапляли до лікарень.
Наступного дня мої гості поїхали додому, а я пішла шукати господаря гойдалок, аби про все як слід розпитати. Олександр Михайлович одразу пояснив, що старі атракціони законсервовано через свою непридатність до експлуатації. Одначе він має намір не лише демонтувати їх, а й спорудити на тому місці найсучасніші атракціони для дітей та дорослих.
– По-перше, у Гідропарку немає колеса огляду, – розповідає пан Кровкін. – Плануємо спорудити його до наступного літа. Воно буде заввишки 50 метрів. Лівий та правий береги будуть наче на долоні. Сюрпризом для відвідувачів стане водна гірка, тому що спуститися у воду можна буде у вагончиках, не замочивши ніг. Це для тих, хто полюбляє екстремальні розваги.
А ще тут з’явиться багато всіляких механізованих казкових персонажів, символічних пам’ятників «семи чудес світу», рухливих атракціонів на кшталт боулінгу та гольфу… Одне слово, усі, хто завітає до цієї дитячої країни мрій, не пожалкує. Наші діти також мріють про Діснейленд, Вандерленд, але далеко не всім вдається там бодай раз побувати. Тож Олександр Кровкін має намір створити в Гідропарку щось схоже на світові розважальні атракціони. І хоче інвестувати в цю ідею понад 10 мільйонів гривень.
Для втілення задуманого в життя знадобиться щонайменше півтора року. Атракціони ставатимуть до ладу поступово і розважатимуть киян та гостей столиці від Великодня до дня Архистратига Михаїла. Аби лиш не заважали підприємцям працювати – не ставили палиці в колеса. Упродовж двох років «Авто-чок» намагається здолати бюрократичні перепони чиновників, які, власне, й мають перейматися цим питанням.
На нещодавній розширеній колегії КМДА розглядали підсумки реалізації міської комплексної програми «Столична культура і мистецтво на 2003 – 2005 роки» (див. «Вечірній Київ» від 10.11.2005 р.). На ній йшлося, зокрема, про те, що міські парки культури і відпочинку нині занедбані. Немає єдиного господаря – тому й виникла така ситуація. Атракціони застаріли, а придбати їх в Україні практично неможливо, позаяк немає жодного вітчизняного підприємства, яке виготовляло б їх. Справді так, «Авто-чок» закуповує їх у Франції, Німеччині, Італії. До того ж вони дорогі. Наприклад, один вагончик коштує 70 тисяч євро. Непогано було б, аби якесь столичне підприємство освоїло випуск такої продукції. І на неї буде попит, тому що розважатися хочуть усі без винятку українські діти, однак далеко не всі мають змогу задля цього приїжджати до Києва.
Народні обранці напередодні чергових виборів люблять ділитися з виборцями своїми грандіозними планами. Хотілося б, аби вони подумали й про дитяче дозвілля. Хіба то дитинство, коли немає розваг?